header

Кам’янська територіальна громада

Кам'янська сільська територіальна громада об'єднує чотири села: Кам'янку, Сергіївку, Цукури і Червоне Поділля. Кам'янка – є центральною садибою Кам'янської сільської ради та державного підприємства «Дослідне господарство «Каховське». Кам'янка розташована за 15 км від міста Каховка і за 7 км від залізничної станції Каховка. За 3 км на північ від села проходить Північно-Кримський зрошувальний канал.

Кам'янка заснована у 1885 році. Його першими поселенцями були вихідці з села Любимівка (Сомове). Навколо хутора Кам'яного, який серед селян ще мав поширину назву «Циганський», з'явились хутори Куліковський, Кураговський, Будьки, Олешківці, Сергіївські, Пересунька, Коробка, Натарова.

По перше в хуторах мешкало від 3 до 7 родин. З часом кількість хуторян поступово зростала за рахунок переселенців. Серед найзаможніх хуторян на початку ХХ сторіччя старожили пам'ятають Єгора Завгороднього, який мав біля 50 десятин землі у користуванні.

На період створення Кахівського району хутори Кам'яний, Сергіївські, Олешківці, Пересунька ввійшли до складу Черненської сільської ради під загальною назвою Сергіївські хутори, в яких мешкало на той час 1 050 селян.

У 1925 році в Сергіївських хуторах мешкає 844 жителя, працюють 3 вітряки та маслоробня.

На кінець 1927 року до складу Черненської сільської ради крім села Черненька входили слідуючі населені пункти. Хутори Старосергіївські з населенням 422 мешканця (в тому числі 211 жінок) налічували 70 господарств (в тому числі 1 неселянського типу). Хутори Цукури з населенням 255 жителів (з них жінок – 131) об'єднували 43 господарства, з яких 2 неселянського типу. Хутори Олешківці з населенням 182 мешканця (в тому числі 94 жінки) налічувало 35 господарств (в тому числі 2 неселянського типу). У висілках Кам'яний мешкало 138 селян (73 з них – жінки) і нараховувалось 22 селянського господарства. В висілках Пересунька з населенням 50 жителів (з них – 27 жінок) утримувалось 12 селянських господарств. Переважна національність мешканців – українці.

Кінець 20-х - початок 30-х років минулого сторіччя – це період колективізації сільського господарства. На початку 1926 року було створено Сергіївське скотарське товариство, а в 1927 році - колгосп «Комунар» у висілках Кам'яний. Згідно протоколу засідання технічної наради при Каховському районному земельному відділі від 30.03.1927 року Сергіївському товариству запропоновано запровадити 5-ти пільну систему сівозмін та спланувати у 1927 році закладення 5 силосних ям для збільшення кормів.

Початок 1931 року став відправним в розвитку бавовновиробництва на Півдні України. Постановою наради при управлінні уповноваженого головного бавовняного комітету по УРСР про створення Каховського радгоспу від 08.04.1931 р. вирішено:

«1. Утвердить видвинутого Каховским РПК тов. Копылова директором Каховского хлопкового совхоза.

... 4. Силами Каховской и Новомаячковской МТС обеспечивается посев 1 000 га яровых культур для создания хлебофуражной базы совхоза.

... 6. Запросить в Наркомснабе наряд на семенной материал для посева 150 га ярой пшеницы, 350 га овса и 500 га ячменя.

...8. Ассигновать на подготовительные работы 2 000 рублей.

... 11. Укомплектовать совхоз не менее тремя агроработниками».

29 травня 1931 року в газеті «Колгоспник Каховщини» була надрукована агітка:

«Возити з – закордону годі

І в нас росте і добре родить.

Не гірше, ніж на ниві панський

Бавовник – на землі радянській!»

Згідно звітної доповіді Каховського райпарткому та РКК Робочо-селянській інспекції ЦК КП(б)У «Про розвиток селянських господарств Каховського району» від 20.06.1931 року: «Бавовняний радгосп знаходиться в організаційній стадії. Охоплено площу 10 123 га, до господарчого використання землі радгосп приступає з осені 1931 року».

5 вересня 1931 року стає датою заснування бавовнорадгоспу «Каховський», який з 1933 року отримав назву «Каховський – 2». На виконання постанови уряду СРСР до радгоспу у 1931 році були направлені спецпереселенці з республік Середньої Азії. До складу господарства входили 5 населених пунктів: Сергіївка, Цукури, Кам'янка, Червоне Поділля та Олешки. Житловий фонд складав 180 глинобитних хат, розкиданих по хуторах. Зі спогадів старожилів на той час люди поділяли Сергіївку на слідуючі хутори: П'ятихатки, 8-а артіль (12 будинків), Олешки, Натарова та Узбецькі. В Сергіївці в «узбецькій» частині хуторів діяли «Промартіль», в якій працювали крім вирощування бавовни вишивальний, чоботарський, зерновий цехи та цех по виробленню віників.

Перші посіви бавовника в радгоспі проведені в 1932 році, а вже в 1933 році його посіви склали 3 000 га. В 1936 – 37 роках радгосп вийшов в передові по вирощуванню бавовни. В 1939 році радгосп зайняв перше місце в Радянському Союзі по вирощуванню бавовни і був нагороджений Міністерством сільського господарства СРСР Перехідним Червоним прапором та грошовою премією 300 тис. рублів. За ці гроші було збудовано будинок культури в с. Кам'янці який діє і нині. Директором радгоспу в той час був Я.І. Синельников.

З початком Великої Вітчизняної війни в 1941 році радгосп евакуювався разом з іншими господарствами району. Череди великої рогатої худоби, обози переганялись за Волгу. Хліб, що залишився на буртах, доводелося спалити. 06 вересня 1941 року територія громади була окупована ворогом. Зі спогадів старожилів: «Першими в Кам'янку в'їхали фашистські мотоцикли, потім 2 танки, а потім ввійшла піхота. Їхали вони наче на свято. Надовго вони не залишилися. Комендатуру відкрили в Черненьці. На ранок слідуючого дня був представлений новий директор господарства – Ерген Костянтинович Павлович (потім – після війни – розповідали, що його наше керівництво залишило спеціально)». 31 жовтня 1943 року війська Червоної Армії звільнили села Кам'янської громади від окупантів.

На фронтах війни билися з ворогом 95 жителів Кам'янки, Цукурів, Сергіївки, Олешків та Червоного Поділля, з них 53 – загинули. Серед тих хто захистив Батьківщину від фашизму, особливо відзначились: Іван Антонович Парій – кавалер ордена Слави ІІ і ІІІ ступенів, Володимир Афанасійович Задорожній та Сергій Никифирович Любченко, нагороджені орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня і Слави ІІІ ступеня. Орденами Слави ІІІ ступеня та медалями «За відвагу» були нагороджені Ілля Васильович Антонов, Валентин Бочарников, Володимир Сергійович Воронець та Сергій Захорович Овсянников, а Михайло Сергійович Коняшин і Василь Андрійович Стрепетов отримали орден Червоної зірки. Медаллю «За відвагу» та іншими бойовими медалями були відзначені Наум Іванович Васильченко, Григорій Єгорович Загребаєв, Іван Григорович Кулик, Семен Трофимович Манаєнков і Федір Трофимович Манаєнков.

З 1944 року, після звільнення від окупації, розпочалась відбудова господарства та зруйнованих населених пунктів. Радгосп «Каховський-2», який мав до війни бавовницький напрямок господарства, тимчасово у 1944 році стає зерновим. Директором господарства був призначений тов. Голяков. Техніки не було, робітників не вистачало. Обробіток землі проводили живою тягловою силою. В 1946–47 роках кількість робітників господарства збільшилась за рахунок депортованих з Румунії та Польші українців.

У листопаді 1946 року за Постановою уряду СРСР були нагороджені Орденами «Материнська слава» ІІІ ступеня «матері, які народили та виховали шість дітей – Каримова Мутебар і Яковенко Парасковія Федорівна – домашні господарки хутора Червоний Поділ».

В 1949 році директором радгоспу призначено Костянтина Григоровича Прокопця, який очолював радгосп до 1961 року. Радгосп розвивався як багатогалузеве господарство: вирощували зернові культури, займалися садівництвом, виноградництвом, збільшували поголів'я великої рогатої худоби, свиней та птиці. Швидкими темпами велось будівництво тваринницьких та виробничих приміщень, житла для людей. Будівельний матеріал виробляли на власному цегельному заводі. Станом на 1 вересня 1951 року бавовнорадгосп «Каховський-2» працював на території Чорнянської сільської ради. Його чотири відділки розташовувались в селах Кам'янка, Цукури, Червоне Поділля та в хуторах Сергіївський і Олешки. Загалом площа використовуємої землі складала – 3 008 гектарів.

В 1957 році радгосп став опорною базою Українського науково-дослідного інституту зрошувального землеробства з вирощування елітного насіння для господарств області. В квітні 1958 року прийшло об'єднання радгоспів «Каховський-2» та «Каховський – 1» (с. Богданівка) і господарство отримало назву радгосп «Каховський».

З початком будівництва та введенням в експлуатацію Північно-Кримського зрошувального каналу в радгоспі збільшилась потреба в робітниках для освоєння зрошення. Держава виділила кошти на будівництво житла для переселенців та об'єктів соцкультпобуту. По оргнабору сюди їхали молоді сім'ї з густонаселених областей центральної та західної України, а також з Росії. У 1961 році радгосп очолив П.С. Кудрявцев, головним агрономом був призначений О.Я. Коробков.

Радгосп зростав із року в рік, зміцнювалася матеріально – технічна база. Були збудовані нові тваринницькі ферми, механічні майстерні, зернотік, автогараж, контора, 4 дитсадки, 2 клуби, будинок побуту, житлові будинки. Велика увага приділялась вирощуванню насіння зернових культур. Впроваджувались нові технології вирощування сільськогосподарських культур на зрошені. Зростали обсяги виробництва продукції тваринництва. За радгоспом було закріплено 11,4 тисяч гектарів орної землі. З них 1 600 га – зрошуваної, 205 га садів і виноградників.

У 1963 році «Маяками» серед кращих працівників радгоспу «Каховський» випромінювали: - свинар Михайло Пишта, який виробив 257 центнерів свинини, а на відгодівлі у нього було 1 000 свиней і щодобовий приріст кожної становив 456 грамів; - Скотар Олендар здав державі 136 центнерів яловичини; - Любов Василенко одержала на кожну курку породи «Сусекс» по 33 яйця; - Василь Івченко та Катерина Гришина мали щодобовий приріст ваги кожного теляти до 710 грамів. У березні цього ж року до складу Каховської районної ради були обрані доярка Лідія Опанасівна Гнатюк та скотар Корній Антонович Олендар.

За 1964 – 65 роки в селі Кам'янці виросло чимало культурно – побутових закладів : Будинок культури, універмаг, баня, лікарня, їдальня, швейна майстерня. В інших селах громади споруджено нові типові магазини, а в Богданівці їдальню. У Червоному Поділлі було споруджено 35 житлових будинків, новий медпункт, прокладено водопровід. В Цукурах побудували дитячі ясла. Справжню турботу про хворих виказують головний лікар дільничної лікарні радгоспу Ліна Володимирівна Гусак та її чоловік лікар Віктор Опанасович Гусак. Велику увагу вони приділяють санітарно-освітній роботі. Відзначаються сумлінною працею і повагою до селян фельдшери К.Г.Морозова, М.С.Падалко, М.І.Піддубна та няні М.О.Баранова і М.М.Забара. Добре вирішують сільські побутові питання закройщиця швейної майстерні Валентина Антонівна Заблуда та її помічниця Ольга Вікторівна Рачукова, завідуюча Богданівського магазина Н.А.Жужа і повар Н.М.Котенко.

В 1966 році радгоспом були досягнуті небувалі успіхи в рослинництві і тваринництві. Свинар відділення № 3 Михайло Васильович Пишта, доглядаючи 4 тисячі голів свиней, одержав 4 570 центнерів м'яса, собівартість 1 цнт складала 46,2 крб. За цей трудовий успіх М.В. Пишту нагороджено Орденом Леніна та Золотою Зіркою Героя Соціалістичної Праці. Директор радгоспу П.С. Кудрявцев нагороджений першим Орденом Леніна, головний агроном О.Я.Коробков орденом «Знак Пошани», а велику групу робітників радгоспу нагороджено орденами та медалями СРСР.

Пишта Михайло Васильович родився 14 жовтня 1922 року на Закарпатті в хуторі, що звався Долом. Батько рубав ліс, мати із сьома дітьми наймалася до заможних односельців. З сьома дітей Михайло був старшим. Батько помер рано і виховання дітей лягло на плечі матері. В період Великої Вітчизняної війни Михайло воював в партизанському загоні Климента Готвальда чехословацького корпусу Людвига Свободи. З 1957 по 1974 роки Михайло Васильович працював в радгоспі «Каховський». Більш 15-ти років був бригадиром свиноферми відділку № 3 у Червоному Поділлі. Мав дружину Марію Дмитрівну і п'ятеро дітей. Помер 04 липня 1999 року.

У 1967 році за успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва на честь 50-річчя Радянської влади господарству вручено Пам'ятний Прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС, який був залишений в господарстві на вічне зберігання.

У 1968 році дільнична лікарня радгоспу «Каховський» стає школою передового досвіду. Тут трудиться дружній колектив, який очолює хороший спеціаліст Л.М. Лебідь. Медичні працівники не шкодують зусиль, коли йдеться про здоров'я людей. Регулярно проводять лікувально-профілактичні заходи, налагодили диспансеризацію.

В 1971 році за досягнуті успіхи в виконанні п'ятирічного плану, пташницю відділення № 4 Ольгу Тихонівну Єрохіну нагороджено Орденом Леніна та Золотою Зіркою Героя Соціалістичної Праці. Директора радгоспу П.С. Кудрявцева нагороджено другим Орденом Леніна, головного агронома О.Я.Коробкова відзначено орденом Трудового Червоного Прапора.

Єрохіна Ольга Тихонівна народилася 28 березня 1914 року в селі Нова Маячка. Закінчила 4 класи початкової школи. Сім'я складалась із 17 чоловік. З тридцятих років минулого сторіччя працювала кухарем в Криму. Провела чоловіка на війну. Після війни працювала птахівницею в радгоспі «Каховський». Першим своїм вчителем та наставником вважала головного зоотехніка Андрія Зіновійовича Худобіна. У 1959 році була на Московській та Київській виставках сільського господарства, і була нагороджена золотою медаллю.

13 років О.Т. Єрохіна працювала на відділку – 4 радгоспу «Каховський» (с. Богданівка). Виступала за великогрупове обслуговування птиці, доглядала 5 000 курей, взяла зобов'язання отримати за п'ятирічку 3 000 000 яєць. По факту отримала на 1,5 млн. більше. В середньому кожна курка дала 182 яйця. Успіху досягла завдяки внесенню у корм подрібнених овочів, коренеплодів, мінеральних речовин та вітамінів. За її порадою почали згодовувати птиці пророщене зерно, що дало щодня більше на 50 – 80 яєць. Ділилася досвідом з колегами Тетяною Полегєнько, Нелєю Приходько, Євгенією Бондар і Валентиною Булієнко. Обиралась депутатом сільської ради. На пенсію вийшла у 1973 році, померла у 1995 році.

17 червня 1973 року відбулися вибори до обласних, районних і сільських рад депутатів трудящих. По виборчому округу, в який входили села Кам'янка, Єрмаки, Сергіївка, Цукури і Червоне Поділля, до складу Каховської районної ради було обрано вісім депутатів – працівників радгоспу «Каховський». А саме: керуючий відділком Іван Васильович Ковальчук, доярка Зоя Михайлівна Мастицька, тракторист Микола Кирилович Михайленко і Михайло Федорович Нижник, робітниці Любов Іванівна Лобунько, Надія Борисівна Обливальна, Алла Петрівна Перевознюк та Віра Гаврилівна Шахова.

В 1973 році в радгоспі досягнуто небувалих успіхів в галузі рослинництва: зібрано по 42,2 ц/га озимої пшениці, на зрошені – по 48 ц/га, на окремих площах – по 61ц/га. Держава високо оцінила труд хліборобів: за перемогу у Всесоюзному змаганні колектив радгоспу одержав Пам'ятний Прапор Міністерства сільського господарства СРСР, ЦК профспілок робітників і службовців сільського господарства та заготівель, а також отримав премію – автобус.

За великі успіхи, досягнуті у Всесоюзному соціалістичному змаганні та проявлену трудову доблесть у виконанні прийнятих зобов'язань по збільшенню виробництва і продажу державі зерна та інших продуктів землеробства в грудні 1973 року Указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і молот» директору насіннєвого господарства «Каховське» Петру Сидоровичу Кудрявцеву. Головний агроном радгоспу О.Я. Коробков був нагороджений орденом Леніна.

Значні успіхи в розвитку господарства були досягнуті завдяки злагодженій роботі спеціалістів радгоспу, партійної організації (секретарі парткому І.С. Кохан, Д.К. Бандуровський), профспілкової організації (голова робочого комітету М.О. Костюченко) та комсомольської організації (секретарі комітету комсомолу В.В. Ханіков В.В., Н.В. Міщенко).

Результат самовідданої праці всього колективу радгоспу за досягнуті успіхи в сьомій та восьмій п'ятирічках держава високо оцінила. 7 працівників нагороджені Орденами Леніна: директор П.С. Кудрявцев – тричі, бригадир свиноферми М.В. Пишта, пташниця О.Т. Єрохіна, комбайнер відділення № 3 (с. Червоне Поділля) Іван Іванович Смирнов, головний агроном Олександр Якович Коробков, ланковий зрошення відділення № 1 (с. Сергіївка) Дмитро Федорович Цибулько, доярка віділення № 4 (с. Богдановка) Марія Миколаївна Іляшенко, а троє з них Кудрявцев, Пишта і Єрохіна удостоєнні звання Героя Соціалістичної Праці. Комбайнер Іван Іванович Смирнов став кавалером ордена Жовтневої революції, а раніше був відзначений ще і орденом «Знак Пошани». Орденами Трудового Червоного Прапора нагороджені агроном Юрій Андрійович Бородін, трактористи Василь Михайлович Волков, Микола Кирилович Михайленко і Михайло Федорович Нижник, комбайнер Микола Іванович Смирнов. Всього 191 робітник радгоспу нагороджені орденами та медалями, а 421 робітник в цілому отримав почесне звання «Ударник Комуністичної праці».

Петро Сидорович Кудрявцев родився 18 червня 1923 року в селі Листопадівка Дубовського району Воронежської області. Пройшовши вся пекельні кола Великої Вітчизняної війни: оточення, полон, концтабори, післявоєнну фільтрацію він відбувся як особистість і як керівник. Закінчивши Херсонський сільськогосподарський інститут за фахом агронома він три роки працює на різних посадах в багатогалузевому радгоспі «Новомаячківський». Остання посада – головний агроном радгоспу – стає візитною карточкою для подальшого підвищення. Спеціаліст тямущий, людина гарна. За рішенням Каховського партійного комітету (радгосп «Новомаячківський» на той час входив до нашого району) Петро Сидорович очолює радгосп «Каховський», а це – 11700 гектарів ріллі ( в тому числі один процент зрошувальних земель з Північно-Кримського каналу) зі спеціалізацією – вирощування насіння еліти першої репродукції для 140 господарств області. Він приймає рішення: трьом з чотирьох відділків радгоспу вирощувати насіннєвий матеріал визначених сортів пшениці, останньому – товарне зерно. За відділками закріплює тваринницькі галузі. Перший вирощує племінних поросят, другий відгодовує худобу, третій – свиней та племінних телиць, а за четвертим – закріплюється птахівництво.

Петро Сидорович вміло займався підбором, вихованням та розстановкою кадрів. На науковій основі і передовим досвідом вводив новітні технології та внедряв сучасну техніку. Бачив проблеми великого зрошення та намагався їх своєчасно вирішувати. Як професіонал і талановитий керівник згуртував навколо себе чудовий трудовий колектив з цеховою системою виробництва, внутрігосподарським розрахунком, зразковою трудовою дисципліною. Це агрономи О.Коробков і Ю.Бородін, брати механізатори Іван і Микола Смирнови, бригадири Ф.Захарченко і В.Волков, механізатор, депутат районної ради С.Тебенько, пташниці О.Єрохіна і П.Карась, Т.Непочатова, М.Пишта, Ф.Мацько, М.Михайленко, О.Шатохін, М.Нижник, А.Козак, М.Куліда та багато інших, з якими упродовж 15 років вершив роботу радгоспу «Каховський».

З листопада 1976 року П.С.Кудрявцев очолює радгосп «Партизан» Каланчацького району, продовжує добиватися трудових успіхів, але успіхи «Каховського» залишились неперевершеними. Петро Сидорович у вільний час любив читати, грати на гітарі і фортепіано, займався садівництвом, захоплювався автомашиною, а у грудні 1990 року він пішов з життя.

Поряд з економічним розвитком господарства приділялись велика увага розвитку художньої самодіяльності та спорту. Колектив Сергіївського хору (керівник В.М. Працюк) став лауреатом Республіканського фестивалю народної творчості і одержав бронзову медаль фестивалю, а пісні в виконанні хору, записані на платівку. Агітбригада Кам'янського будинку культури здобула перше місце в обласному огляді. На всіх відділках працювали гуртки художньої самодіяльності та футбольні команди.

Після введення в експлуатацію першої черги Каховської зрошувальної системи розпочався новий етап розвитку радгоспу «Каховський» - прийшла «велика вода» на поля відділень № 3 та № 4.

В листопаді 1976 року директором радгоспу призначений кандидат сільськогосподарських наук Андрій Федорович Уляницький.

Народився 07 листопада 1935 року. Після закінчення середньої школи проходив службу в Радянській Армії в Угорщині. Навчався в Херсонському сільськогосподарському інституті. За фахом – вчений агроном. Після закінчення інституту, як найкращий випускник, був направлений на роботу на посаду головного агронома в дослідне господарство «Копані» Українського науково-дослідного інституту зрошуємого землеробства в село Петрівське Посад-Покровської сільради Білозерського району. На цій посаді працював чотири роки, потім був призначений директором господарства і очолював його до листопада 1976 року.

Протягом 10 років А.Ф.Уляницький очолював радгосп «Каховський».

За цей період в радгоспі введено в експлуатацію 3746 гектарів зрошення, 62 км закритої мережі, 40 дощувальних машин «Фрегат». Зміцнилася матеріально-технічна база. Машинно-тракторний парк складав: 114 тракторів (з них – 10 К-700) 30 комбайнів («Нива», «Колос»), 125 автомашин (ГАЗ-53, Камаз, Урал, ГАЗ-51). Збільшилось поголів'я великої рогатої худоби (понад 6 000 голів, в тому числі корів – 1 800 гол.) та свиней, яке зростало до 5500 голів.

Поліпшився добробут людей. Швидкими темпами велось будівництво житла (від 15 до 30 будинків щорічно), побудовано новий тваринницький комплекс для великой рогатої худоби в с. Цукури (з медичним профілакторієм, сауною, їдальнею та кімнатами відпочинку), тваринницькі приміщення на молочно-товарних фермах № 3 і № 1, на свинофермі № 3. Реконструйовано центральну вулицю і будинок культури в Кам'янці. Заасфальтовано вулицю Молодіжну та Степову в Кам'янці, центральні вулиці в інших селах. Зроблено асфальтове покриття на зернотоках. На базі радгоспу постійно проводились обласні і республіканські семінари з питань впровадження нових технологій вирощування сільгоспкультур.

04 квітня 2007 року рідні, близькі, колеги та жителі громади проводили в останню путь Андрія Федоровича Уляницького.

В 1984 році радгосп був роз'єднаний на 2 окремих господарства, а саме відокремлено відділення № 4 с. Богданівка, яке стало самостійним господарством.

У 1992 році на базі насінницького радгоспу «Каховський» створене дослідне господарство «Каховське», а 29 грудня 2003 року ДГ «Каховське» стає Державним підприємством ДГ «Каховське».

За період з 1987 по 2009 роки директорами господарства були: В.М. Джиквас, С.В. Задорожній, В.І. Якуба В.І., В.Ф. Мащенко. Кожен з цих керівників доклав певних зусиль для розвитку господарства, збереження матеріальних ресурсів і трудового колективу в період розбудови незалежної України та економічної кризи.

У 1986 році на посаду директора радгоспу був призначений Валерій Михайлович Джиквас, який раніше працював головним інженером та заступником голови колгоспу ім.Ворошилова. Під його керівництвом продовжилось та було завершено асфальтування вулиць в усіх селех громади. Для працівників мехмайстерень були збудовані побутові приміщення. По всіх селах продовжувалось будівництво житла.

З жовтня 1994 року по травень 1997 року керманичем господарства був призначений Станіслав Володимирович Задорожній, який 07.04.1946 року народився в с.Глушково Глушківського району Курської області. Практично все життя його пройшло на Україні. Дитинство та юність пролетіли в с. Раківка та Зміївка Бериславського району. уУ 1970 році він закінчує Мелітопольський інститут механізації та електрифікації сільського господарства. Працював головним інженером-механіком радгоспу «Мічурінець» Бериславського району, радгоспу «Червоний Перекоп» та радгоспу «Каховський», директором Червоноперекопського сільського профтехучилища № 11 та інших керівних посадах. Під його керівництвом в господарстві «Каховське» був побудований ангар по ремонту і зберіганню техніки, покладено тверде покриття на дорогах до сільських цвинтарів.

Володимир Іванович Якуба, який прийняв господарство від С.В.Задорожнього, був переведений в радгосп із Музиківці Білозерського району з посади головного інженера радгоспу «Маяк». За часи його керівництва в господарстві було впроваджено овочевництво та збудовані цех по переробці технічних культур і пекарня.

З 03 серпня 2000 року на посаду директора радгоспу був призначений Володимир Филимонович Мащенко. Випускник Української сільськогосподар- ської академії (м.Київ) за фахом вчений агроном, він прийшов до радгоспу «Каховський» з посади заступника директора Каховського державного аграрного радгоспу – технікуму. Під його керівництвом була проведена реконструкція зернотоків у Кам'янці та Червоному Поділлі і розпочата газифікація населених пунктів (збудовані підвідний та розподільчий газопровід в с.Кам'янці).

З грудня 2009 року господарство очолює Єдуард Вікторович Репілевський. ДПДГ «Каховське» має загальну площу 7 200 га (з них 6 753 га ріллі, на 2 405 га зрошувальних земель)та потужний майновий комплекс балансовою вартістю 27 млн. грн.

Репілевський Едуард Вікторович народився 18 серпня 1963 року в с. Воскресенка Новотроїцького району Херсонської області. Після закінчення Тавричанської середньої школи працював електрозварником в радгоспі «Асканійське», а з 1981 по 1987 рік служив в Збройних силах СРСР. З 1987 року по 1990 рік працював в Тавричанській середній школі військовим керівником.

У 1990 році Едуард Вікторович розпочинає службу в органах Міністерства Внутрішніх Справ України в Херсонській області з посади дільничного інспектора та відмінно просувається по службі до посади начальника Новотроїцького районного, а потім Новокаховського міського відділу УМВС України в Херсонській області.

З 2004 року він працює директором сільськогосподарського підприємства «Агробізнес», а з 2009 року займає посаду директора ДПДГ «Каховське».

Едуард Вікторович з 1995 по 2000 рік навчався в Національній Академії внутрішніх справ України та отримав кваліфікацію юриста, з 2004 по 2009 рік навчався в Херсонському державному аграрному університеті за спеціальністю «Облік і аудит». У 2012 році захистив кандидатську дисертацію на тему – «Удосконалення системи контролінгу в сільськогосподарських підприємствах» і став кандидатом економічних наук.

Під керівництвом Е.В.Репілевського в ДПДГ «Каховське» проведена реконструкція тваринницьких приміщень і будинку тваринника на Сергіївській свинофермі. Організован та працює свинарський племінний завод. Відновлена система зрошення і встановлені 51 дождювальні машини «Фрегат», що дало змогу збільшити площу зрошення до 2600 гектарів. Зросла урожайність та грошові надходження. Встановлені та працюють комплекси по очистці і сортуваню зернових культур на токах. Надана фінансова допомога по газифікації сіл Цукури і Червоне Поділля, Кам'янського дитячого садка та будівництву Кам'янської православної церкви. Обладнаний спортивно-тренажерний зал, обгороджений Кам'янський цвинтар, встановлено дитячий ігровий майданчик в Кам'янці.

Е.В.Репілевський обраний депутатом Каховської районної ради VІ скликання, у вільний час захоплюється спортом та автомобілями.

Згідно з наказом Національної академії аграрних наук України від 14.10.2010 р. № 130 «Про перепідпорядкування «ДПДГ «Каховське» Інституту зрошуваного землеробства Південного регіону» затверджена теперішня його назва: Державне підприємство дослідне господарство «Каховське» Національної Академії аграрних наук України. На цей час виробнича діяльність господарства спрямована на вирощування насіння зернових і технічних культур, та розведення племінних свиней української степової білої породи.

Жнива – 2013 стала успішною для ДПДГ «Каховське». Найбільше по району зібрано ранніх зернових культур. З площі 1400 гектарів зібрано 8400 тонн зерна, середня врожайність склала 59,2 ц/га. На зрошенні досягнуто найбільшої урожайності озимої пшениці – 70 ц/га. та ярого ячменю – 50,4 ц/га.

Багату історію розвитку мають освітні заклади громади. У 1927 році у висілку Кам'яному було збудовано 2 приміщення початкової школи, в якій вчителькою працювала К.І. Лосинська. У лютому 1934 року по призову 25- тисячників завідувачем початкової школи при бавовнорадгоспі «Каховський-2» та вчителем російської мови і російського читання була призначена Олександра Юріївна Мироненко. Пізніше школу очолив Борис Петрович Нікітенко, а першим директором семирічної школи стає Іван Вакулович Гориславець. У 1935 – 1936 учбовому році відкривається 8-й клас в додаткових будівлях для старших класів та інтернату. На той час в школі працювали п'ять вчителів. Активно розпочали творчу роботу фізкультурний, оркестровий та літературно-драматичний гуртки.

Війна перервала заняття в школі. У період окупації у першій рік діти працювали на зборі бавовни, взимку чистили бавовну від коробочок. Навесну запрацювали 1 – 4 класи, але дозволялося викладати лише арифметику та російську мову. Після звільнення від окупантів одразу повністю відновилися учбові заняття. На той час шкільна бібліотека була спалена, парти порубані, стіни голі... Повернувся з фронту директор школи Б.П. Нікітенко. У 50-60 роки минулого сторіччя директорами школи працюють Олександра Іванівна Дружина, Микола Петрович Леоненко та Петро Зінович Шептун.

У 1958 році радгосп побудував будівлю вечірньої школи на 340 учнів та гуртожиток на 75 учнів для працівників господарства. Школу очолила одна із перших випускниць Кам'янської середньої школи Марія Іванівна Собко.

У 1975 році в Кам'янці відкрито нову побудовану загальноосвітню школу. Директором призначено Світлану Іванівну Ткаченко. До складу школи були прийнятті учні та вчителі Цукурівської школи на чолі з Дмитром Семеновичем Годилом. До колективу вчителів прийшли працювати: Г.Д. Родіонова, М.В. Родіонов, В.Ф. Синєпольська, А.Є. Синєпольський, Л.М. Максимова, Л.Ф. Булюченко, П.М. Малишенко, С.В. Рожко, З.І. Мироненко, В.М. Малеванець, В.А. Нікітенко, В.М. Ковбель, В.А. Бедрикова, Л.О. Тригубенко, Н.І. Головатова.

Від Світлани Іванівни директорську посаду прийняв Віктор Гаврилович Мельник, а від'їжджаючі на роботу до Єфіопії, передав її Павлу Миколайовичу Малишенку. Потім на чолі школи працювали Юрій Володимирович Шуринін, Павло Григорович М'якушин, Валентина Миколаївна Ченкова, Олександр Олександрович Кондратьєв. Їм допомогали О.Г. Криштопа, Л.Ф. Булюченко, Т.Ф. Панасюк, Н.П. Рахімова, В.П. Бурбела. Прибули молоді вчителі Ліщенки, Смагіни, Сазонові, Л.В. Джиквас, В.В. Дудкіна, Л.О. Синєпольська, О.В. Яхно, Р.Є. Півень, В.А. Асауленко та багато інших. Світлим співучим променем школи у 1990 – 2000 роках була вчитель музики Лілія Миколаївна Кобець. А очолив в ці роки школу молодий Андрій Валерійович Панченко. Після нього у керма школи стояли Наталя Миколаївна Кушнаренко та Василь Васильович Франковський. За 1965 – 2013 роки за особливі успіхи у навчанні 68 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.

12 років очолював Кам'янську середню школу Малишенко Павло Миколайович. Він народився 26 січня 1947 року в с.Любимівка Каховського району. Після закінчення середньої школи розпочав свою діяльність токарем Каховського заводу електрозварювального устаткування. З червня 1966 по січень 1969 року служив в лавах Радянської Армії, а потім зв'язав своє життя з сільською освітою. З 1971 року працює військовим керівником в Любимівській середній школі, а з січня 1976 року вчителем фізкультури Кам'янської ЗОШ. В 1978 році закінчує Миколаївський педагогічний інститут ім. В.Г.Бєлінського і отримує спеціальність – вчитель фізичного виховання. 19 років Павло Миколайович працював в Кам'янці та шість років очолював Волинську восьмирічну школу. Авторитетний, зважений керівник – він обирався депутатом Кам'янської і Волинської сільської ради, а з 2006 року двічі поспіль обирається депутатом Каховської районної ради.

Сьогодні в школі навчається 176 учнів, працюють 21 техпрацівник, та 26 педагогів, а школу очолює Лариса Олександрівна Малишенко.

У 1935 році була побудована Сергіївська семирічна школа. Деревину для будівництва вирубували в Дніпровських плавнях, а частину матеріалів було привезено з Нової Маячки після розібрання церкви. В роки Великої Вітчизняної війни в приміщенні Сергіївської школи розміщувався військовий госпіталь для поранених червоноармійців. За 78 років її існування на чолі школи стояли: Анатолій Павлович Верещак, Григорій Гнатович Руденко, Анатолій Григорович Синєпольський, Григорій Єгорович Загребаєв, Микола Леонтійович Ткач а зараз директором з 2000 року працює Тамара Павлівна Чебукіна.

25 років свого життя працював на посаді директора М.Л. Ткач. Вчитель фізичної культури за фахом, він за час свого керування залишив поруч зі школою чудовий парк, фруктовий сад та колодязь для поливу.

Пам'ятають добром учні та односельці відмінника народної освіти, заслуженого вчителя Валентину Платонівну Мельниченко, вчителів О.С. Шепель, М.А. Загребаєву, Л.М. Кобець. З повагою нинішні учні ставляться до вчителів-пенсіонерів: Т.М. Шепель, О.І. Купець, К.Я. Злипух, Т.П. Ткач, які щедро віддавали свої знання. Сьогодні колектив педагогів Сергіївської школи складають 12 вчителів.

Любов та турботу за здоров'я малюків вкладають в свою працю 31 працівник дошкільних навчальних закладів в Кам'янці (бувша назва «Ромашка») та у Червоному Поділлі (бувша назва «Черешенька»), якими завідують Ірина Юріївна Кулик, Наталія Анатоліївна Приладишева та Марія Володимирівна Дементьєва ( на цей час у декретній відпустці). Відвідують дитячі садки 76 малюків. Найбільшу шану серед вихователів селяни виказують Валентині Петрівні Безбородовій, яка працює в дитсадку майже 30 років поспіль.

Медичне обслуговування громади проводять три заклади. В Цукурах працює сільська лікарська амбулаторія, в якій виконує обов'язки головного лікаря лікар-стоматолог Тетяна Костянтинівна Трегубова. Поряд з нею працюють молоді фельдшер Яна Володимирівна Кострупська та медсестра Ольга Вікторівна Присяжна. У фельдшерсько-акушерських пунктах Сергіївки та Червоного Поділля вміло надають медичну допомогу фельдшери Т.Л.Гребень, С.І.Оніщенко, С.Д.Сидорчук і медичні сестри Т.В.Орлова та С.В.Оточенко.

Багато душевного тепла отримують жителі громади у сьоми культурних закладах. В двох сільських клубах (с.Червоне Поділля – завідувач Любов Олексіївна Щербань) та Кам'янському будинку культури (завідувач Лідія Григорівна Мороз) працює місцева художня самодіяльність. Визнані громадою району майстри сцени жіночий вокальний ансамбль «Каховчанка», співочий гурт ветеранів «Надія» та Цукуровський співочий гурт «Черемшина» - є окрасою будь якого свята. Їхні виступи завжди вітають щирими оплесками. Завідуючі сільських бібліотек Зінаїда Іванівна Мостицька (с.Цукури), Антоніна Никифорівна Ісаєва (с.Кам'янка), Валентина Дмитрівна Суровцева (с.Сергіївка) та Людмила Станіславівна Шевчук (с.Червоне Поділля) сумлінно працюють на своїх місцях багато років і користуються великою повагою серед селян.

В Кам'янці активізує дітей та дорослих тренажерний зал. Спортивний інструктор Валентин Олександрович Юрін, який закінчив Херсонський державний університет за фахом учителя фізкультури та біології, займається з дітьми вільною боротьбою. Сам він на останньому відкритому Кубку АР Крим зайняв ІІ місце у вільній боротьбі. А дитяча команда, з якою він виїзджав на змагання у Дніпропетровськ , Первомайськ, Херсон і Казацьке, поступово підіймається в борцовських рейтингах. Діти отримують призові місця.

В кам'янці ведеться будівництво сільського стадіону, яке планується завершити у 2014 році. В комплекс стадіону ввійдуть футбольне поле з зеленим газоном, місцями для глядачів,бігова доріжка та волейбольний майданчик.

Кам'янська сільська рада, як орган влади та місцевого самоврядування, розпочала свою діяльність першого березня 1972 року. Першим головою ради був обраний Іван Семенович Кохан, секретарем – Любов Володимирівна Малишенко, а головним бухгалтером була призначена Віра Кирилівна Савченко. Приміщення сільради по-перше розташувалося в приміщенні старої контори радгоспу. Потім Кам'янську громаду очолювали – Микола Іванович Костюченко, Іван Васильович Ковальчук (з 03.07.1973 р.), Клавдія Григорівна Хижняк, Валерій Михайлович Джиквас, Віктор Васильович Дядів, Станіслав Володимирович Задорожній та на цей час друге скликання поспіль Віктор Васильович Дядів. Секретарями сільської ради також обирались Алла Григорівна Орлик, Ольга Юріївна Писарчук, Марина Миколаївна Капанадзе і Любов В'ячеславівна Звягінцева. Примітно, що багато часу та ентузіазму в газифікацію населених пунктів громади додав сільський голова Віктор Васильович Дядів.

Територія сільської ради складає 7959,7 гектара. Найбільшими землекористувачами цих земель є ДПДГ «Каховське» (всього 7227,78 га, із них рілля – 6753,06 га, зрошення – 2901 га), ФГ «Труд» (А.В. Петренко) і ФГ «Зоря Каховщини» (Л.П. Кириченко).

Відмінно, що на території Кам'янської громади з'явилося перше фермерське господарство «Зоря Каховщини». Його засновник Кириченко Леонід Петрович народився 15 червня 1949 року в селі Цукури, навчався у Кам'янській школі, яку закінчив у 1967 році. По перше сільську працю впізнав у чотирнадцять років в городній бригаді радгоспу «Каховський». З 1968 по 1970 рік відслужив в Радянській Армії, повернувся до рідної домівки і з 1970 по 1979 рік працював водієм в радгоспі. Потім десять років був механіком Каховського рефрижераторного депо.

З часу перебудови першим в районі розпочав фермерську справу, орендував в радгоспі «Каховський» 3,7 гектара землі під овочівництво. Разом з братами Анатолієм, Миколою, Сергієм, дружиною та дочкою восени з врожаю одержали 20 тисяч карбованців прибутку . Потім Л.П.Кириченко отримав додатково 8 гектарів землі в оренду та створив фермерське господарство «Зоря Каховщини». У 1974 році Леонід Петрович закінчив Бехтерський сільськогосподарський технікум за фахом-агроном зрошувального землеробства, а у 1998 році закінчив Московську сільськогосподарську академію ім.Тімірязева за фахом-вчений агроном.

Багато років Л.П.Кириченко очолює Каховську районну Асоціацію фермерських господарств та землекористувачів, депутат Каховської районної ради шостого скликання.

Пишаються жителі громади земляками, які з честю виконали свій обов'язок воїнів-інтернаціоналістів. Серед них С.А. Гаврильченко, А.Т. Іванов, В.Я. Макій, С.О. Пулінець та А.Ф. Уляницький.

Ветеранів Кам'янської територіальної громади гуртують чотири первинні організації, які очолюють найбільш ініціативні та поважні люди це в Кам'янці Сидор Іван Наумович, в Сергіївці – Юлія Василівна Іванова, в Цукурах – Наталія Іванівна Прибитько, в Червоному Поділлі – Лідія Микитівна Ткач. Без їх активної участі не проходе ні одне громадське свято або захід.

Особливою гордістю православних жителів громади є новобудівля церкви святих Олени та Костянтина у с. Кам'янка, в якому править ієрей Дмитрій.

Наталія Міщенко, Володимир Любак,

Сидор Наумович, Віктор Дядів.

Друк