header

Роздольненська сільська громада

Поселення Роздольне засноване на початку минулого сторіччя. Перший будинок був побудований на пустирі, тобто на роздоллі. Звідси і пішла назва Роздольне.

У першій після громадянської війни рік у висілках Роздольне налічувалось 53 господарства селянського типу, населення складало 224 особи, із них чоловіків 121, жінок 123. Переважна національність – українці.

На початок 1923 року в Роздольному вже мешкало 379 селян. В тому числі : 12 жителі похилого віку (60 і більше років), 165 – діти до 15 років, 98 – молодь до 30 років. На весну 1927 року поселення налічувало 395 жителів.

Зі створенням Кахівського району Роздольне входило до складу Великокахівської сільської ради і визначалось в типах територіальних одиниць, як поселення. Крім Роздольного до цієї сільради входили: село Велика Кахівка (2161 житель), хутір Олешки (51), х. Кислий (34), х. Коробки (89) та передмістя Щеміловка (1448 селян). Віддаленість Роздольного від сільської ради та районного центру складала – 13 кілометрів.

В 1921 році в поселенні з'явився молодий вчитель Семилєтов Іван Васильович і було закладено перший камінь для будівництва школи, а через два роки відбулося її відкриття.

У 1933 році на зміну Семилєтову І.В. прийшов директором і учителем Афанасьєв Василь Порфирович. Його першими помічниками були: вчителі Хлистова Віра Павлівна та Шакалова Алла Максимівна. Василь Порфирович посадив біля школи невеликий сад, ніби передбачив, що садівництво стане найперспективнішою справою мешканців села у майбутньому.

Колективізація, тяжкі роки війни та повоєнні часи, розквіт та втрати Роздольного - все це відбувалося на очах найстарішої жительки села Ганни Мусіївни Діденко, яка народилася 23.11.1918 р. та є свідком багатьох подій. В 1927 у Роздольному отримали високу врожайність зернових культур. 1929 рік став роком масової колективізації. За даними архівних документів на території с. Роздольне було створено колгосп «В ответ на разрыв» (малися на увазі відносини з Англією). Пізніше колгосп став носити ім'я Косарева, потім колгосп «Родина», пізніше – це відділення колгоспу імені XXI партз'їзду КПРС. Головний напрямок виробництва – вирощування зернових культур та бавовни.

Велика Вітчизняна війна не оминула Роздольне. В грізну воєнну годину вітчизну пішли боронити, залишивши село й родину, 42 земляка. З них 23 не повернулися, про місце і час смерті 12 нічого невідомо, 25 нагороджені орденами і медалями.

Не повернулися з поля бою: Андрющенко С.О., Бойко І.І., Бойко Р.Г., Бойко С.Р., Бойко П.С., Горбань О.І., Діденко В.А., Драморецький У.О., Драморецький І.О., Лизун А.П., Легкий Б.Д., Любезний С.С., Любезний А.С., Литвинов Г.Х., Осєнній А.Т., Пуляєв Г.О., Радецький Т.Д., Ратушняк Т.О., Суповський І.Л., Терлецький П.М., Хлистов П.І., Шамановський М.Ф., Шакалов М.К.

Один із сельчан, Бойко Петро Семенович, 1924 року народження визволяв від фашистсько-німецької окупації країни Європи і загинув 25 березня 1945 року біля озера Балатон в Угорщині.

25 ветеранів Великої Вітчизняної війни, мешканців с. Роздольне, були нагороджені орденами і медалями: орденом Червоної Зірки та медаллю «За відвагу» - Голубєв Єрмил Зінов'євич, орденом Слави III ступеню та медаллю «За бойові заслуги» - Радченко Андрій Маркович, орденом Слави III ступеню – Масаликін Іван Єгорович, медалями «За перемогу над Німеччиною» - Баланович Петро Якович, Пахомов Андрій Устинович, Михович Дмитро Степанович, Чальников Василь Андрійович, Кузько Степан Олексійович.

9 травня 1985 року відбулося перезахоронення знайдених під час закладання саду останків воїнів Червоної Армії, які загинули у вересні 1941 року. Пям'ять про загиблих воїнів, які захищали село від німецько-фашистських загарбників та односельців, що не повернулися з поля бою, увінчена гранітною стелою в центральному сквері села.

З-го листопада 1943 року Роздольне було визволене від гітлерівських загарбників. Жителі села приступили до відбудови зруйнованого господарства, але труднощі були неймовірні. Повоєнний час – це час ентузіазму, запалу та надій, рвучкий, наповнений працею період. Відбудовували село, заліковували рани землі. Дуже тяжко працювали, не було техніки, всю роботу виконували на конях і вручну, але бажання відроджувати свое село було у кожного. Самовіддано працювали сім'ї: Бойків, Ковалів, Муравських, Шамановських, Діденків та ін.

Далекий 1951 рік – невеличке степове село Роздольне нараховує 68 дворів, в якому мешкає 250 жителів. На його території успішно працює спеціально-насіневий колгосп «Родина», що забезпечує всю область насінням люцерни та вирощує зернові культури.

В цей період приїхала і залишилась тут на все життя Бойко Валентина Петрівна, яка пропрацювала на цій землі 31 рік. Вона була і агрономом, і рахівником, і керівником відділку колгоспу імені XXI партз'їзду КПРС. В відділку була єдина машина, на якій бездоганно працював Діденко Іван Аврамович.

В 1954 році в селі відкрилася бібліотека, фонд налічував 600 книг. Бібліотекар Швець Ніна Костянтинівна беззмінно відпрацювала в бібліотеці довгих 42 роки.

Минав час. В Роздольному були проведені світло, водопровід, збудували дитячий садок, медичний пункт, магазин. Почали приїжджати нові люди. Більшість з них з Київської області, тому першу із новобудованих вулиць назвали Київською. Відкрили пошту, яку прийняли завідуюча Василенко Надія Яківна та листоноша Шимко Валентина Іванівна, сільський клуб очолила Мінюк Марія Максимівна. На той час сільським медичним працівником працювала Купчик Віра Данилівна, а учителем Бендеберя Ніна Михайлівна.

У 1974 році за рішенням Херсонського обласного виконавчого комітету № 405/19 на території села Роздольне створюється АГРО-ПРОМИСЛОВИЙ САДІВНИЧИЙ КОМПЛЕКС «Краса Херсонщини»

Головний напрямок господарства – інтенсивне садівництво. В створенні та розвитку АПСК прийняла участь вся область. І за короткий строк вдалося закласти сади, промислову базу для переробки і збереження фруктів та іншу інфраструктуру, а найголовніше – створити сприятливі умови для проживання і праці людей.

Господарство очолив Вадим Олександрович Мальт, заслужений агроном України. В Роздольне він був направлений керівництвом партії та уряду країни із села Гаврилівки Ново-Воронцовського району Херсонської області з посади голови колгоспу «Шлях комунізму». На цій посаді за свою сумлінну працю, знання, вміле керівництво, талант Вадим Олександрович у 1966 році отримав медаль «За трудову відзнаку», у 1968 році став заслуженим агрономом України, а у 1971 та 1973 роках держава його відзначила двома орденами Леніна.

Дякуючи організаторським здібностям, закоханий у сільську справу Вадим Олександрович згуртував навколо себе в Роздольному великий колектив однодумців. Серед яких агрономи, інженери, будівельники: Нетіпанова О.К., Куліковський С.О., Симоненко Л.М., Мацкевич К.В.; садоводи: Коваль Т.К., Веретеннік Г.С., Бойко Т.І.; механізатори: Хлистов А.П., Бойко А.Д., водії: Велігошин Л.П., Моть Р.Г.

Господарство будувалося як комплекс по вирощуванню та виробництву фруктів і ягід, здійснювався товарний обробіток, зберігання й технічна переробка плодів. Початок 80-х років – це початок великого будівництва у Роздольному.

Фруктосховище, консервний завод, житлові будинки виростали неймовірними темпами. Сільська лікарська амбулаторія, адмінбудівлі, два дитячі садки на 160 місць кожний.

За активну участь у підготовці шкіл, дошкільних і позашкільних установ до 1980–1981 навчального року В.О. Мальт був нагороджений Грамотою Міністерства освіти УРСР, а в 1984 ролці за успіхи в економічному і соціальному розвитку УРСР йому вручено нагрудний знак «Відмінник народної освіти».

9 вересня 1982 року – дата утворення Роздольненської сільської ради. Вона була виділена із складу Коробківської сільської ради, до якої входила з 1972 року. Перший голова Роздольненської сільської ради – Салюк Тамара Іванівна. В різні роки сільську раду очолювали: Жданов Григорій Володимирович, Шиянюк Юрій В'ячеславович, Кондратьєва Наталія Георгіївна, Рожко Станіслав Петрович, Кондрацький Микола Адольфович, Чубукін Микола Миколайович, Юзвак Андрій Романович, Матковська Олена Олександрівна, Величенко Тетяна Леонідівна.

26 листопада 1983 року відкрила двері новітня трьохповерхова будівля Роздольненської середньої школи. Цей чудовий палац знань розрахований на 700 учнів. За час існування школа випустила 42 золотих та 22 срібних медалістів, які працюють в різних сферах і галузях Каховського району та займають поважні посади. Це: Рожко Л.В. – директор Роздольненської ЗОШ I-III ст., Чуприна О.П. – директор ДП «Фрідом Фарм – Україна» та ЗАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл», Оберемков К.М. – землевпорядник ПП «Фаворит-III», офіцери – працівники правоохоронних і державних органів Яцишена В.В., Стрижеус О.А., Геращенко О.М..

Стали майстрами лікарської справи шановні Рингач Н., Міщенко В., Волошин Є..

Славляться роздольненські випускники і спортивними досягненнями: Мігель В. – чемпіон України з веслування – I місце, чемпіон СРСР-II місце; Мігель А. – чемпіон України з легкої атлетики - I місце; Костів С – чемпіон Збройних Сил України (військове багатоборство) – I місце; Балун Д – чемпіон України серед інвалідів зору (штовхання ядра) – I місце; Голубенко В – чемпіон України серед допризовної молоді (метання гранати) – I місце; Каправчук Т- чемпіон України (вільна боротьба) – II місце; Гребінь О - чемпіон України (легка атлетика) – II місце; Корецький Р – чемпіон України (легка атлетика) – I місце.

В школі працює 25 педагогічних працівників, із них 10 мають вищу категорію, 4 уч. – I категорію, 8 – мають звання «Старший вчитель», 3 – звання «Вчитель методист». З 25 навчальних кабінетів 16 атестовано на «добре» і «відмінно». Довгі роки не змінним директором школи працювала Міщенко Ганна Миколаївна – відмінник народної освіти, лауреат премії імені Крупської. Корецька Є.Н. – Заслужений вчитель України, Чубукін М.М. – відмінник освіти України. А Рішко Н.П., Кізім Н.І., Смагін Є.Г., Оберемкова К.М. мають звання «Відмінник освіти».

Пройшло декілька років. Назва села залишилася стара, а село стало новим. Та вже селом його і не назвеш. Це справжнє агромістечко: нові будинки, котеджі, 19 багатоповерхових будинків, магазини, дитячі сади. Сюди вклали своє уміння та талант будівельники: Шкляр К.Ф., Пшенична Л.І., Міняйло Ю.В., Марченко А.С., Бергер А.І., Ленко О.О.

90-ті роки стали роками важких випробувань та суттєвих соціально-економічних перетворень. Досвідченому агроному, нині першому заступнику голови правління ПрАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл», Медолизу Михайлу Михайловичу, який на той час очолював господарство, разом зі спеціалістами довелося не мало докласти зусиль, щоб зберегти напрацьоване роками.

Село Роздольне сьогодні по-доброму дивує всіх, хто приїздить до нас вперше. Бо це дійсно дивовижно –серед неозорого Таврійського степу раптом побачити білокам'яне газифіковане багатоповерхове містечко із сучасною школою, із вічно-націленим у небо пам'ятником-літаком та романтичним скульптурним ансамблем, із асфальтованими вулицями, анфіладами добротних котеджів.

Роздольне налічує 2049 жителів. Але поважною часткою громади є багатодітні родини, що зростили троє і більше дітей. Скільки ж треба материнських і батьківських сил, ласки і любові, щоб ростити і виховувати дітей справжніми людьми! Це сім'ї: Марковець О.М., Петрової Н.О., Мельник Т.О., Мудрянинець Т.А., Бутенко Т.С., Гриб О.В., Гайденко Т.М., Жупини Н.А., Левченко А.Ю., Мар'їної Н.І., Рак В.І., Ревякіної Н.О., Шидловської О.П., Кур'ян О.О.

Звання матері – героїні присвоєно державою Котельницькій Ганні Яківні, Баланович Риммі Тимофіївні, Юзвак Світлані Олександрівні.

Пишається роздольненський рід старійшинами села. Це: Діденко Ганна Мусіївна, Гончарук Ольга Терентіївна, Ратіна Надія Григорівна.

Особлива гордість роздольненців – Баграєв Микола Георгійович, який після закінчення Херсонського сільськогосподарського інституту розпочав свою трудову діяльність старшим інженером відділу капітального будівництва АПСК «Краса Херсонщини». В Роздольному він очолив первинну комсомольську організацію і вперше проявив свої організаторські здібності. Його подальший шлях: це робота другим та першим секретарем Каховського міськкому комсомолу, потім Каховський міськвиконком, організація і проведення Міжнародних фестивалів «Таврійські Ігри» та «Чорноморські Ігри», президент ЗАТ «Таврійські Ігри», Народний депутат України 4-го, 5-го та 6-го скликань. З 2002 року Баграєв М.Г. активний політик в питаннях свободи слова та інформації, успішний медіадіяч та шоу-бізнесмен. Він ініціатор та співзасновник музичних каналів М1, М2, радіостанцій «Русское радио Украина», «Хіт ФМ», «Кіс ФМ», «Радіо Рокс».

Микола Георгійович – заслужений діяч мистецтв України, нагороджений орденом «За заслуги» III ступеню.

Приємно, що поруч з нами живе така творча особистість, як художник-пейзажист Мисов Євген Сергійович, який народився у Росії, на Смоленщині, у районному центрі Холм, що за 40 км. від місця де бере початок Дніпро. З 1980 року він живе і працює вчителем образотворчого мистецтва у с. Роздольне. І хоч не мало вже літ прожив Євген Сергійович на Херсонщині, і не одну картину написав із пейзажами Таврійського краю, все ж більшість своїх робіт Мисов присвячує історичній батьківщині, неповторній красі російської природи, величі старовинних храмів. Його роботи із зображенням соборів, монастирів, церков притягують велич'ю та красою і їх хочеться споглядати довго-довго. Вражає аскетизм, суворість, багатогранність та привабливість стародавньої архітектури, проймаєшся святістю, світлою благодаттю. Мрія Євгена Сергійовича це відобразити вигляди монастирів, в яких він побував. Вистави з його роботами з успіхом проходили у Смоленську, Вологді, Каховці, Новій Каховці, Скадовську та рідному місті Холм.

Євген Сергійович володіє неабияким талантом. Він пише вірші та захоплюється геральдикою.

Роздольне – це велика рукотворна спадщина, що залишив нам радгоспно-колгоспний час. Майже на трьох тисячах гектарів землі господарюють ПП «Фаворит-III» (Леонтюк С.В.), ТОВ «Геліос-1» (Горстка Ю.В.), ПП «Каховка-Агро» (Могила А.В.), ФГ «ЮКАС+Т» (Степанян С.Г.), ПП «Трилан» (Дорош Р.В.), ПП «Арія-2» (Беджанов С.А.), ФГ «Діана-Агро» (Князян С.С.) та інші.

Населення Роздольного обслуговують 7 торгівельних закладів, комунальні послуги надає ПП «Ш.А.Н.С.», яке очолює депутат районної ради Новаков М.В., працює відділення поштового зв'язку, сільський будинок культури, дошкільний навчальний заклад «Яблунька» - завідувач Голубенко Н.В., де 78 малюків виховують досвідчені вихователі: Девлиш З.А., Савицька О.Н., Феоктистова І.М., Шандарчук О.І., Ліщук Л.М..

До складу Роздольненської сільської територіальної громади крім Роздольного входе село Вільна Україна. Ця мальовнича оаза серед вільного південного степу розташована на відстані 15 км від Роздольного. Тут у 88 домогосподарствах мешкає 288 селян.

Поселення Вільна Україна також засноване на початку минулого сторічча. Першими жителями були сім'ї Міненок, Кожушко, Слабоспіцьких, Подерни, Василенки.

У 1921 році у висілках Вільна Україна налічується 13 господарств, в яких мешкає 56 селян (26 чоловіків та 30 жінок). Віддаленість від райцентру 18 кілометрів, а від Любимівської сільської ради – 19 кілометрів.

На той час до цієї сільської ради крім села Любимівка та Вільної України входили ще чотири поселення - висілки: Вільне Запоріжжя (14 господарств, 72 мешканця), Зелений Під (55/296), Ново-Українка (29/129) та Петро-Павлівка (36/174).

Зі створенням у 1932 році радгоспу «Червоний Перекоп» в Вільній Україні відкривається його відділення № 4.

У 1951 році село почало розбудовуватися за рахунок переселенців таких, як Корнак, Бочковський, Янда, Михальчук. З'явилися будівлі птахоферми, ферми КРХ (завідувач Дикун), конюшні (завідувач Навечера П.П.), магазину, контори. У 1954-55 роках побудували сільський клуб, в якому відкрилася бібліотека, (завідувач Бесседін В.).

У 1968 році збудовано дитячий садок, в якому працювали Олішевська Ф., Іващенко В., Дундук Н..

У 1970 році після будівництва Каховського Магістрального каналу створено радгосп ім. Блюхера, який об'єднав с. Архангельську Слободу і с. Вільну Україну. Керуючим відділенням радгоспу став Шелєпін П.П. в подальшому Скиба В.П. (інвалід Великої Вітчизняної війни).

У 1970 році в селі збудовано їдальню і 2 гуртожитки. Запрацювала початкова школа. Учителі – Сич В.О., Гей Г., Шайко Р.Й., Херуненко В.Ф. Згодом створено дві механізаторські бригади, які очолювали Чубій А.П., Шпагін М.М. (на цей час голова первинної ветеранської організації с. В. Україна). Під керівництвом агронома Малого Г.О. на радгоспних полях вирощувалися високоврожайні зернові, рицина, соняшник, але найбільшою гордістю селян були солодкі велетенські кавуни.

Село Вільна Україна в різні часи свого існування входило до складу слідуючих сільських рад: Любімівської, Ново-Української, Червоно-Перекопської, Дудчинської, Слобідської та Роздольненської.

Вільна Україна розташована на землях, які мають багату історію прадавніх народів. Тут археологами досліджені поховання доби бронзи, часів скіфів, сарматів та кочівників XI – XIII ст. н.е. А в скіфському похованні IV ст. н. е. виявлено понад 100 золотих прикрас жіночого вбрання. Ці знахідки дали змогу вченим археологам реконструювати парадний головний убір знатної скіф'янки.

В селі функціонують два магазини, які обслуговують ПП Масюткіни, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, сільський клуб, курсують автобуси до районного центру.

Селяни із задоволенням заключили договори з Роздольненським комунальним підприємством «ШАНС». Завдяки спільним зусиллям та порозумінню із комунальниками в селі встановлено частотний перетворювач, а в кожному домогосподарстві встановлено лічильник води, тому водопостачання отримується цілодобово за єдиним тарифом. Крім того всі вулиці (Каховська, Першотравнева та Петровського) асфальтовані та освітлені ліхтарями, які жителі встановили за свій кошт.

Ініціативи депутатів сільської ради Орловської С.В., Шпагіна Д.М., Степаняна С.Г., яким не байдуже майбутнє – села, активно підтримуються громадою. Вільна Україна продовжує жити і процвітати, молодь залишається в селі, народжуються діти, вирішуються проблеми соціально-культурного розвитку села.


Надія Мархевка, Тетяна Величенко, Людмила Балун,

Надія Мітяєва, Володимир Любак.

 

Друк