header

Семенівська сільська громада

На славній Каховщині, за 25 км на південь від районного центру та 32 км від залізничної станції Каховка, серед безкрайних ланів, залитим гарячим південним сонцем, щедро политих дніпровської водою і оспіваних поетом  М.І. Братаном, розташоване с. Семенівка.

Станом на 01.01.2012 р. його населення складає 1115 чоловік, кількість дворів – 390.

Існує три версії походження назви села.

Перша, що назва походить від прізвища одного із перших поселенців села Семенова Тихона, у сім'ї  якого відзначився  активний, енергійний, молодий комуніст Семенов Петро Тихонович. Він очолював партійний осередок, розподіляв землю, об’єднував актив, проводив агітацію щодо переселення жителів.

Друга, що  у 1923 році при утворенні Каховського району виникла потреба у новій карті. Саме в цей час на поселення приїхала сім'я Пуляєва Семена (він був найстаршим жителем села), і  односельці через повагу до «старійшини», на честь діда Семена, назвали село Семенівкою.

Третя – літературна. Наш поет – земляк М.І. Братан величає рідну Семенівку – Саманівкою. Адже перші хати будувалися із саману. До  20–х років минулого сторіччя  на землях сучасного села Семенівки був дикий степ та декілька сараїв для утримування овець, так звана восьма економія графа М.С.Мордвинова.

У 1783 році Крим і Північна Таврія увійшли до складу Російської держави. За наказом Катерини ІІ таврійські степи стали заселяти поміщики. Освоєння таврійського степу набуло розмаху з появою і укріпленням Чорноморського флоту. Графом М.С. Мордвиновим була викуплена земля по 3 коп. за десятину (1,09 га). Микола Семенович – особа історично відома. Він був правителем Чорноморського Адміралтейства, міністром морських сил. Йому належало 80 тис. десятин землі. Управляючі наймали сезонних працівників із навколишніх сіл (в тому числі й села Нової Маячки), які займалися заготівлею сіна, розводили овець.

У 1920 році перемогою над бароном Врангелем закінчилася громадянська війна. У травні 1921 р. у Новій Маячці був здійснений перерозподіл землі. За місцем проживання усім селянам землі не вистачило, тому вони отримали наділи на 8–й економії Мордвинова (територія сучасної Семенівки).

Одними із перших поселенців були Шатохін Ілля Петрович, Чечин Микола, Трунов Максим, Шахов Іван, Черняєв Устим, Семенов Тихон.

З 1923 року на поселення приїжджають все нові і нові сім'ї. Поселенці будують житла, розорюють цілинні землі, ведуть боротьбу з неграмотністю. Саме в цей час на постійне місце проживання приїхала сім'я Пуляєва Семена. Два його сина: Олексій Семенович і Макар Семенович вели особисте господарство, обробляли землю, озеленяли село, висаджуючи акації.

 За рішенням Наталівської сільської ради від 20.09.1924 р.  – кожному жителю належало посадити не менше 3–х дерев, а на 25 дворів підписати одну газету. У селі ж тоді у 39 дворах проживало 177 чоловік.

У 1927 р. почала функціонувати початкова школа, а першою вчителькою була Чебукіна (Артамонова) Ликерія Якимівна, яка приїхала з м. Каховки. У подальшому за свою педагогічну діяльність двічі удостоєна орденом Трудового Червоного прапора.  

У цьому ж році в селі Семенівка було організовано товариство по спільному обробітку землі (ТСОЗ). Головою обрали комуніста Пуляєва Олексія Семеновича.  Також була організована бригада по заготівлі зерна і його реалізації, яка збирала урожай у селах Дудчино, Наталівка, Костогризівка, Богданівка. З урожаю 1927 року жителі села здали додаткову сільськогосподарську продукцію і на виручені гроші одержали новий трактор. Весною 1928 року трактор зустріли всім селом. Першим трактористом був Михайленко Олександр Кіндратович.

На початку 30 – х років у селах Каховського району почали створюватись колективні господарства. Так у 1929 році в селі Семенівка була організована комуна. Споруджуються корівник, амбари, конюшні. Весною 1929 року держава виділила громаді 50 племінних корів, 2 племінних жеребця, коней. Завідуючим фермою призначили комуніста Чебукіна Івана Сергійовича.

За час існування комуни (1933 р.) було організовано машинно–тракторний кущ, який у 1934 році переріс у МТС.  На цей час машинно–тракторна станція нараховувала 37 тракторів та 3 комбайни. МТС обслуговувала до 20 господарств, які вирощували озиму пшеницю, ячмінь, кукурудзу, бавовну. Перед війною в МТС нараховувалося 110 тракторів, 140 комбайнів, 9 автомашин. Урожай 1933 року був вкрай низький, як результат – голод. Але завдяки комуні люди вижили: у селі було організовано харчування.

У 1934 році комуна була реорганізована у сільськогосподарську артіль (колгосп ім. Сталіна). Головою колгоспу був обраний Янковський Григорій Петрович. Уміле керівництво правління колгоспу вивело господарство у число передових. За високі надої молока Ходос Віра Данилівна (1895 р.н.) була нагороджена орденом «Знак пошани» та орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1937 році у робітничому селі з МТС відкрита семирічна школа.

1941 рік . Розпочалася Велика Вітчизняна війна …

Працівники МТС, дорослі чоловіки села пішли на фронт, а частина семенівців ще до війни була в діючій армії.

Горя і лиха натерпілися селяни скрізь: на фронтах, у партизанських загонах, у тилу, на примусових роботах у Німеччині. Тричі в Семенівці із 1941 – 1943 років проводився набір молодих людей на примусові роботи. Тільки до першого набору потрапило 30 хлопців і дівчат. До Німеччини були відправлені Філь  Марія Іванівна, Карпенко Ніна Андріївна, Пуляєва Олександра Олександрівна, Охріменко Любов Миколаївна, Новосельцева Віра Іванівна, Пуляєв Єгор...

1 листопада 1943 року село було звільнено частинами 2-ї Гвардійської армії під командуванням генерал–лейтенанта Г. Захарова, зокрема 2–м Гвардійським корпусом.

Німецькі окупанти нанесли колгоспу збитків на 47 млн карбованців. Ще більші збитки нанесено Семенівській МТС. Після війни землі обробляли на коровах, косили вручну.

У листопаді 1944 р. Семенівська МТС відновила свою діяльність і обслуговувала колгоспи південної частини Каховського району до 1958 року.

На фронти Великої Вітчизняної війни Семенівці відправили 121 односельця. На вівтар перемоги покладено 54 життя, доля п’ятьох залишилась невідомою і до сьогоднішніх днів. Живими додому із страшної війни повернулися шістдесят двоє. Серед них дві жінки були безпосередніми учасниками бойових дій. Чебукіна  Віра вступила у діючу армію при визволені села, а Гузенко (Саніна) Євдокія Петрівна розпочала воєнну дорогу в далекому Хабаровському краю і закінчила в столиці Чехословаччини – Празі, із точністю  до одного дня вона пробула в армії 7 років. Нагороджена орденом Вітчизняної війни, орденом Червоної Зірки, медалями «За оборону Сталінграда», «За бойові заслуги» (при форсуванні Дніпра врятувала 250 поранених) та багатьма ювілейними медалями.

У післявоєнні роки йшла відбудова села.

В 1944 році головою колгоспу став Новохижній Іван Васильович. Він швидко налагодив дисципліну, багато зробив для відновлення господарства.

Самовіддана праця колгоспників дала можливість поступово підняти господарство. До початку 1950 року колгосп досяг довоєнного рівня виробництва продукції.

Велика робота проводилася також у галузі культурного будівництва. У 1947 році відновила свою діяльність Семенівська семирічна школа. До занять у школі приступило 209 учнів із 12 навколишніх сіл.

У 1958 році МТС було реорганізовано в «Сільгосптехніку», виробнича база була передислокована в Каховку та Чорнянку. У зв’язку з цим із села від’їхала значна частина працівників. Останнім директором МТС працював Заєць Григорій Степанович.

У 1959 році три колгоспи – ім. Леніна (с. Костогризово, Наталівка), ім. Сталіна (с. Семенівка), «Перемога» (с. Чорноморівка) - об’єдналися в один колгосп імені Сталіна, а з 1960 року він отримав назву – «Україна».

Велику роль у господарському і культурному житті села відіграє створена у 1955 р. Семенівська сільська рада. Вона стала правонаступницею Наталіївської сільської ради, яка існувала з 1918 року. Питання розвитку економіки, побуту, торгівлі, благоустрою, медицини, освіти і культури – усього багатогранного життя селян постійно знаходиться у центрі уваги сільської ради та правління колгоспу «Україна».

У листопаді 1958 р. відкрилася дільнична лікарня на 25 ліжкомісць, яка була передислокована із с. Богданівки. Довгі роки завідувала лікарнею Колісниченко Ніна Іванівна. Лікарня обслуговувала 13 навколишніх сіл з населенням 2500 чоловік і діяла до 1967 року.

У 1964 році був зданий в експлуатацію дитячий садок, а в 1965 році – Будинок культури. У 1967 році колгоспом «Україна» збудована школа на 320 місць.

Село розбудовувалось. У 1965 році відсвяткували новосілля 50 сімей. Був закладений парк із 56 порід дерев. На той час у колгоспі налічувалось 63 трактори. 1958 – 1975 р.р. –  це період головування господарством Шешені Миколи Васильовича. Колгосп «Україна» отримав прибутку 2 150 000 крб. Усього в 1967 році в колгоспі обслуговувалося 14 532 га сільськогосподарських земель. Доблесну працю передовиків виробництва було високо оцінено державою. Більше як 70 колгоспників нагороджені орденами і медалями: доярка Саніна М.П. – орденом Трудового Червоного прапора , Шешеня М.В. – орденом Трудового Червоного прапора та орденом «Знак Пошани», головний агроном Макаренко М.І. – орденом Леніна.

Бувший парторг, пізніше голова колгоспу «Україна» Нікіченко М.С. нагороджений орденом «Знак пошани» та двома орденами  Трудового Червоного прапора.

На роки головування колгоспом «Україна» Якущенка Григорія Івановича  у 1973 році на виснажені землі прийшла велика вода Каховської зрошувальної системи. Через 8 років була введена в дію – друга черга меліоративної мережі.

Кожна сотка поливної землі використовувалася з великою віддачею. Врожайність зернових підвищилась у середньому до 47 – 55 центнерів з гектара, піднялись і врожаї інших культур.

Господарство дбайливо будувало будинки для своїх колгоспників. Виросло 6 нових вулиць, 12 - одяглися в асфальт. Колгосп входить до числа передовиків із продуктивності тваринництва та продажу країні сільгосппродукції.  Запрацював комбінат побутового обслуговування.

Красномовний штрих до стилю праці голови Якущенка Г.І. – діловитість. За його ініціативи на селі було збудовано дитячий садок, амбулаторію, гараж, пекарню, маслобійню, критий зернотік,  чотири корівники, будинки механізатора та тваринників, розбудовано школа. Урожай зернових збільшився вдвічі. Колгосп «Україна» за рік досягає 2 млн крб. чистого прибутку, із них – 700 000 крб за вирощену та реалізовану картоплю. Григорій Іванович Якущенко завоював авторитет у жителів села не тільки умінням господарювати, а й умінням спілкуватися з людьми. За сумлінну працю нагороджений орденом Трудового Червоного прапора.

За 18-річний період головування колгоспом «Україна» Якущенком Григорієм Івановичем колгосп неодноразово нагороджувався перехідними Червоними прапорами ЦК Компартії України і Ради Міністрів України, та тричі нагороджувався Червоним прапором УЦ КПРС та Ради Міністрів СРСР.

В трудовому колективі зросла плеяда передовиків виробництва, працю яких відзначила держава.

Начальник механізованого загону Ліфінцев Л.М. нагороджений орденом Леніна, орденами Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапора.

Доярка Саніна М.П. нагороджена орденами Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора.

Доярка Стеблина Л.О. – делегат Всесоюзного ІІІ з’їзду колгоспників, нагороджена орденами Жовтневої Революції та «Знак пошани».

Знатний механізатор Портний Т.А. – почесний колгоспник, учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденом «Знак пошани» та медаллю «За трудову доблесть».

Ходос В.С. – шофер, пізніше механізатор, нагороджений орденом «Знак пошани» та орденом Трудової слави ІІ ступеня.

Оксененко І.А. – знатний тракторист, нагороджений двома орденами Знак пошани.

Стеблина І.П. – знатний комбайнер, нагороджений орденами «Знак пошани» та Трудового Червоного прапора.

Шешеня П.В. – знатний комбайнер, нагороджений орденом «Знак пошани».

Касьяненко В.А. – передовий комбайнер, нагороджений орденом «Знак пошани».

Носенко В.Є. – передовий комбайнер Каховського району, нагороджений медаллю «За трудову доблесть» та орденом Трудового Червоного прапора.

Саніна М.П. – одна з кращих доярок з Каховського району, нагороджена орденом Жовтневої Революції.

Штефан М.Л., Прудський І.П. – передові механізатори, нагороджені орденами Трудової слави ІІ та ІІІ ступеня.

Черняєва Л.І. – доярка, нагороджена орденом Трудового Червоного прапора.

Слісаренко З.У. – передова доярка, нагороджена орденом «Знак пошани».

Ліфінцев В.М. – голова сільської ради декількох скликань, нагороджений орденом «Знак пошани».

Поряд з орденоносцями працювали і примножували славу багаторазові переможці соціалістичного змагання, імена яких занесені на Дошку Пошани та Книгу Пошани:

Баран І.Г. – передовий шофер колгоспу;

Моша Н.М. – завідуюча свинофермою;

Новосельцева Г.М. – головний зоотехнік колгоспу;

Савина Л.П. – бригадир польової бригади;

Денисенко Н.С. – свинарка;

Саніна С.І. – свинарка;

Меленчук Р.І. – свинарка;

Баранова В.М. – доярка;

Васильєва Г.М. – доярка;

Пуляєва Н.М – доярка;

Ступка Н.А. – доярка;

Пуляєв І.С. – майстер наладчик;

Охріменко Л.М. – колгоспниця;

Шахов П.І. – скотар;

Хмеловський В.Г. – завідуючий фермою; 

Копича М.П. – колгоспниця;  

Охріменко С.І. – секретар партійної організації;

Карпенко Н.А. – телятниця;

Саніна К.М. – телятниця;

Охріменко Г.М. – учитель, командир колгоспної санітарної дружини кращої в районі та однією з кращих в Херсонській області.

Сумлінно працювати допомагали колгоспникам працівники дитячого садка, які доглядали та виховували їх дітей.:

Мороз Н.Ф. – завідуюча садочком;

Ліфінцева В.М. – медична сестра;

Зайцева Є.І. – завгосп;

Бондар В.С. – прачка;

Михайленко О.Ф., Петрович Т.М., Волкова Н.Г., Мельник Л.Ф., Воробйова Л.Л., Хлистова Н.М. – вихователі.

До хліба завжди була пісня, яка лунала з уст активних учасниць художньої самодіяльності: Михайлюк А.С., Підкова К.М., Шаповалова Т.А., Хлистова М.О. Сьогодні естафету перейняв ансамбль «Вербиченька», який удостоєний звання «Народний колектив».

Велику роль у господарському і культурному житті села відіграє Семенівська сільська рада (від 1955 року). Першим її головою був Онищенко Іван Іванович. Його послідовниками стали Ульяницька Н.І., Ліфінцев Л.М., Ліфінцев В.М. (4 скликання), Якушенко Г.І. (2 скликання), Пупенко О.М., Канавський Д.Ф., Кушнір І.І., Квасов Ю.М. (2 скликання).

Питання розвитку економіки, побуту, торгівлі, благоустрою, медицини, освіти, дошкільного виховання, культури постійно знаходяться в центрі уваги ради і її виконавчого комітету. У сільській раді 35 р. відпрацювала Хлистова Н.М. на посаді бухгалтера та головного бухгалтера, понад 30 р. паспортистом та інспектором військово-облікового столу Охріменко Л.І., 26 років секретарем сільської ради Мазур Л.М., яка обирається на цю посаду восьме скликання поспіль.

На сьогодні загальна площа території Семенівської сільської ради складає 3284,7 гектара земель (сільгоспугідь – 3005,3 га, ріллі – 2908,6 га). На землях сільської ради працюють сільськогосподарські підприємства різних форм власності: Фермерське господарство «Алтанал» (Червіоний О.В.), ППСК «Зорецвіт» (Король В.В.), ДП «Югагрофорс» (Купенко В.В.), Фермерське господарство «Віта» (Гуцов В.І.), ТОВ «Агростар» (Лохматов Є.В.), Фермерське господарство «Віксан» (Санін В.О.), ТОВ «Південь-Агрокомінвест»          (Бабаєв Р.Д.), Фермерське господарство «Оля» (Якушенко І.Г.) та 18 одноосібників.

         На передодні Свята Перемоги у 2011 році Асамблея бізнес-еліти України вручила О. Червоному, керівнику ФГ «Алтанал» громадський орден «Лицар Вітчизни» Золотий хрест честі і звитяги.

На території села функціонують дитячий садок «Колосочок», магазин  райспоживспілки, 2 приватних магазини Штефан С.І. та приватні магазини Михайлюка  Ю.П. і Мурашової Н.М., амбулаторія загальної практики – сімейної медицини (Андрєєва Т.С., Мануйло С.П., Рогова Н.В. сільське комунальне підприємство (керівник Процак Р.В.), будинок культури із залом на 250 місць (директор Мальчевська В.М.), бібліотека із книжковим фондом 12 тисяч екземплярів (Уманець Р.П.), АТС на 100 номерів, відділення поштового зв’язку (Ліпницька Л.Ф.).

Окрасою в центрі с. Семенівки є школа. Це навчально-виховний комплекс (двоповерхова споруда, що складається з 4 корпусів, з’єднаних перехідними галереями, та 4-х додаткових корпусів). На шкільному подвір’ї, серед зелені і квітів, стоїть пам’ятник Т.Г. Шевченко. Тут, єдиний на район, музейний комплекс, де вміщено історію села і школи (вісім залів з незліченою кількістю цікавих експонатів). У 2008 році музей визнано кращим у області, а у 2011 році присвоєно звання «Зразковий музей».

Навчальний заклад має славну історію. Довгий час школа була єдиним осередком середньої освіти в південній частині Каховського району. Розвитку Семенівської школи сприяв тісний зв'язок з базовим господарством. Колгосп «Україна» допомагав навчальному закладу матеріально, а школа була постійним помічником комгоспу. З 1973 року очолю Семенівську школу Носенко А.В. За його директорування школа перетворилась на унікальний заклад і була визнана в 1981 р. зразковою та кращою сільською школою в області. З 1991 р. стала розвиватись як соціально-педагогічний комплекс, а згодом – як навчально-виховний. За ініціативи Анатолія Володимировича та під його керівництвом були збудовані навчальна майстерня, корпус професійного навчання, типовий пришкільний інтернат, новий корпус навчальних кабінетів, корпус актового і спортивного залів, відкритий літній басейн, 12-квартирний будинок учителів, облаштовано культурно-спортивний комплекс. Держава оцінила працю          А.В. Носенка на освітянській ниві. Він нагороджений орденами «Знак Пошани», «За заслуги ІІІ ступеня», має почесне звання «Заслужений працівник освіти». 

         У сучасній школі працює 22 педагоги. Учителів вищої категорії – 9, з них 4 мають звання «учитель-методист» (Носенко А.В., Носенко Н.Л.,          Пупенко О.М., Зозуля К.М.). 4 – звання «старший учитель» (Сидоренко Г.М., Сидоренко Т.М., Хижинська Т.М., Дідик О.Д.), 6 – «Відмінник освіти». Більше 40 років самовіддано працюють у Семенівський школі Пуляєва А.Є.,         Зозуля К.М., Сидоренко А.В. Значний внесок у розвиток школи зробила у свій час Жаровська А.С., яка нагороджена медаллю А.С. Макаренка.

        Семенівська школа була і є школою педагогічною майстерністю. 12 рік поспіль семенівські учні утримають першість у районних предметних олімпіадах, є призерами різноманітних творчих конкурсів та спортивних змагань різних рівнів. Працює музична школа, фізкультурно-спортивний клуб.

         На території Семенівської сільської ради з 2005 року працює комунальна установа Каховської районної пожежної охорони (начальник Настенко В.М.). Вона обслуговує адміністративні, житлові та промислові об’єкти на території   8 сільських рад або 12 населених пунктів. У розпорядженні пожежної охорони 2 пожежних автомобіля. З початку існування зареєстровано 78 виїздів на пожежі.

         Історія сама не пишеться, її творять люди. Тож у центрі села височиться пам’ятник воїнам, загиблим в роки Великої Вітчизняної війни. У степу за селом встановлено пам’ятник з написом «Всему начало – хлеб и борозда», який символізує зібраний образ сільських хліборобів (барельєф на ньому присвячений Івану Арсенійовичу Оксененку – трударю із 40-м стажем роботи на землі), а в селі встановлено пам’ятник, який уособлює зібраний образ сільських шоферів.

         У Семенівці народився відомий український письменник Жихарєв М.С. Багато поезій присвятив рідному селу, односельцям поет, прозаїк, драматург, лауреат премії імені А. Малишка М.І. Братан, який був більше 30 років незмінним головою Херсонської філії Національної спілки письменників України. За рішенням виконкому Семенівської сільської ради від 20 грудня 2004 року М.І. Братану присвоєно почесне звання громадянина с. Семенівки. На будівлі Семенівської школи відомому митцю встановлено меморіальну дошку 

         Наш поет-земляк писав:

Під гожим небом в рідному селі

Ідуть хати з минулого в майбутнє.

Над ними людські долі многотрудні

Летять, неначе в ірій журавлі.     

Нехай же майбутнє принесе степовій Семенівці процвітання, достаток, а людські долі будуть світлими та щасливими.

Друк