header

Архангельсько – Слобідська територіальна громада

         Село Архангельська Слобода Каховського району розташоване  за 28 км від м. Каховка на правому березі Головного Каховського магістрального каналу в степовому урочищі «Зелений Лагер».

         Його історія пов’язана глибокими коріннями з минулим нашого народу. Поблизу села Архангельська Слобода досліджено близько 50 курганів з поховання доби бронзи, часів скіфів, сарматів та кочівників ХІ –ХІІІ ст. н.е.. Біля села розкопано скіфське чоловіче поховання V – ІV ст. до н.е., в якому знайдено набір зброї (списи, калчани, зі стрілами, залізний бойовий пояс тощо), багато золотих прикрас, у т.ч.  шийну гривну тонкої ювелірної роботи вагою 316 грамів, близько 800 блях, що зображують тварин та інші речі.

         Архангельська Слобода заснована в середині ХІХ сторіччя переселенцями з села Архангельське Борзнянського району Чернігівської області. Звідси і назва. На час створення Кахівського району, а саме 7 березня 1923 року, в поселенні Слобода Архангельська, яке ввійшло до складу Любимо-Павлівської сільської ради, мешкало 343 жителя. На кінець 1927 року у територіальному устрію Любимо-Павлівської сільради це поселення визначається як висілок Архангельське (слобода), де розташоване 79 селянських господарств. Загальна кількість мешканців становила 319 (155 – чоловіків та 164 жінки) з переважною національністю – українці.

         Поряд по урочищу сусідніми були висілки Зелений Лагер № 1 та Зелений Лагер № 3. В Зеленому Лагері № 1, яке знаходилось від Архангельського на відстані 1 км, кількість господарств складала 89. В тому числі визначалось 2 неселянського типу. А всього тут мешкало 210 чоловіків та 248 жінок, разом 458 селян (переважно українці). У висілках Зелений Лагер № 3 розташовувались 63 господарства тільки селянського типу з кількістю жителів української національності – 299, в тому числі 152 жіночки. Відстань від висілків Архангельське та Зелений Лагер № 1 до Любимо-Павлівської сільської ради складала по 8 км від кожного окремо. Віддаленість від Архангельське до Великої Каховки була 27 км, а до Зеленого Лагера № 3 – 5 км.

         У 1926 році  створюється Архангельське скотарське товариство. Згідно з протоколом засідання технічної наради при Каховському районному земельному відділі від 30.03.1927 року Архангельському скотарському товариству запропоновано запровадити 5 - пільну систему сівозмін та спланувати у 1927 році закладення 10 силосних ям. З часу заснування радгоспу «Червоний Перекоп» (01.02.1929 року) населений пункт Архангельська Слобода стає центром другого поділку радгоспу.

         Першим фундатором радгоспу «Червоний Перекоп» в другому поділку став учасник Громадянської війни, механізатор Дмитро Омелянович Єрмолаєв. У 1930 році за успіхи по отриманню найвищого на той час врожаю він був удостоєний високої урядової нагороди. В тридцяті роки минулого сторіччя радгосп «Червоний Перекоп» стає провідним зерновим господарством півдня України. Спільно з радгоспом йде поступовий розвиток населених пунктів його поділків.

         У 1929 році в поселенні Ново-Українка створюється поділок № 4 радгоспу «Червоний Перекоп» і кількість населення в ньому починає зростати за рахунок переселенців. На кінець року створюється Ново-Українська сільська рада. База поділку розташовується в двох населених пунктах: Ново-Українка та Вільна Україна з конторою в Ново-Українці.

         У 1933 – 1934 роках в Ново-Українці створюється ще два колгоспи: артіль ім. Молотова та артіль імені Кірова, у яких одним з головних завдань стає – вирощування та збір бавовни. Станом на 14 вересня 1936 року найкраще працюють по збору бавовни стахановки Марфа Трюхан, М. Турбаєва, Ол. Василенко, П. Годило з артілі ім. Молотова. Вони за перевиконання норми одержали премії по 30-40 карбованців. А в артілі ім. Кірова стахановка Ольга Дмитрівна Леоненко щоденно збирає по 51 кілограму сирцю. Меланія Леоненко збирає 56 кг, Марія Шаповал і Орина Кириченко по 53 кг. Небагато відстають від них Ніна Василенко, Г. Кісіль та Ол. Василенко.

         У передвоєнні роки розформовується Ново-Українська сільська рада. Поділок № 4 радгоспу «Червоний Перекоп» базується в селі Вільна Україна. Головні садиби колгоспів ім. Кірова та ім. Молотова розташовуються в селі Нова Маячка.

         Мирну працю селян порушила Велика Вітчизняна війна. З села Архангельська Слобода на війну пішли 196 його жителів. 78 з них – загинули. Серед багатьох селян, які захистили Батьківщину від фашизму, особливо відзначилися: Іван Полікарпович Третьяков – кавалер орденів Слави ІІІ і ІІ ступенів та ордена Вітчизняної війни ІІ ступеня, Іван Трохимович Лазоренко – кавалер ордена Вітчизняної війни І ступеня та Петро Лазарович Артюшок – кавалер ордена Вітчизняної війни ІІ ступеня.  

                  Пишаються жителі громади славетним Петром Опанасовичем Фаріним – повним кавалером ордена Слави. Він приїхав в село у 1956 році та дванадцять років поспіль працював агрономом відділку № 2 радгоспу «Червоний Перекоп», а потім за станом здоров’я перейшов на посаду завідувача сільським клубом.

         19 червня 1941 року Петро Фарін здав останній екзамен за дев’ятий клас і був переведений в десятий. Він мріяв після школи поступити в сільськогосподарський інститут і стати агрономом. Але почалася страшна війна. Невдовзі і в село Яхнівці Волочиського району на Хмельниччині, де Петро родився та виріс, прийшли фашистські варвари. Настали чорні дні окупації.

         Навесні 1944 року, на другий день визволення Яхнівців від ворога, Петро вже став бійцем стрілецького червоноармійського полку. А при обороні в районі Дембіци у Польщі зі своїм новим другом, уральським хлопцем Петром Стародумовим, вирішили стати розвідниками. Після звернення до штабу вони були направлені у взвод полкової розвідки і в першій нічній вилазці захопили оберєфрейтора. Пізніше було захоплено вже офіцера. Нічні пошуки продовжувались і кількість захоплених «язиків» зростала.

         Так прийшли великі нагороди – ордена Слави ІІІ і ІІ ступенів. А вже у 1945 році при наступі на Прагу противотанковими гранатами Петро Опанасович особисто підбив три фашистських танки. І за цей подвиг він отримав орден Слави І ступеню. Після виходу на пенсію, на прикінці вісімдесятих років, Петро Опанасович Фарін переїхав з родиною у Вінницьку область.

         В тяжких умовах відроджувалось господарство у післявоєнні роки. Повертались до домівок селяни, зі славою колишні фронтовики. Повернулись з німецького полону Віра Власик, Ольга Мальченко, Ганна Погорелова та багато інших. Селяни збирали до купи та відновлювали розбиту техніку. Після демобілізації з лав Червоної Армії повернувся в село і фронтовик-танкіст Олексій Якович Дубіковський. Побачивши розбиту військову техніку, він зняв башту і відновив моторну частину німецького танку та потім кілька років на ньому орав поля господарства.

         У січні 1948 року в виступі до 30-річчя сільського господарства району голова виконкому Каховської районної ради депутатів трудящих П. Шостак особливо відмітив успіхи передовика сільського господарства, тракториста радгоспу «Червоний Перекоп», депутата обласної ради депутатів трудящих Дубіковського, який за свої зміни на ЧТЗ виробив 1 600 га м’якої оранки.

          Керівництво поділку № 2 радгоспу «Червоний Перекоп» у повоєнні роки очолював ветеран – фронтовик Громадянської та Вітчизняної війни Дмитро Омельянович Єрмолаєв. З часом його змінила на цій посаді Віра Олександрівна Власик. Пережив велику трагедію поневолення, вона після війни закінчила курси бухгалтерів. За наказом та особистою підтримкою директора радгоспу Костянтина Григоровича Панкевича Власик була призначена керуючою поділком. Віра Олександрівна згуртувала колектив, в якому на той час працювало 89 чоловік. Вона неодноразово  обиралась депутатом сільської ради, була працелюбна, наполеглива в досягненні мети, чуйна до людей.

         В колективі поділку № 2 були і свої передовики. Серед них: механізатори – О.П. Рукавников, В.Б. Стволовий, І.П. Третьяков, Н.К. Шатній; комбайнери – І.І. Богомолов, А.М. Кузнюк, М.І. Яковенко; механік А.Чебукін, відповідальний за зерноочисну техніку М.А. Погорілий та ланковий В.О. Захаров; доярки – О. Вернигорова, К.П. Блістьєва, Г.Гармасар, Л.К. Гатило, Я. Дзодз, Г.Клибянська, Є.С. Кузнюк, З.Т. Кулик, С.В. Лобунська, Р.В. Третьякова, Л.В. Шатня та інші.

         Доярка Людмила Мартичук обиралась депутатом Каховської районної ради, а начальник мехзагону Анатолій Михайлович Литвиненко депутатом Херсонської обласної ради депутатів трудящих Х скликання.

         На 01 вересня 1951 року в селах Архангельська Слобода та Вільна Україна Червоноперекопської сільської ради розміщенні відповідно поділки № 2 та № 4 зернорадгоспу «Червоний Перекоп». В селі зелений Лагер (раніше Зелений Лагер № 3) Чорноморівської сільської ради розташований колгосп «Шлях хлібороба» з загальною площею земель – 1 102 га. Село Зелений Лагер № 1 входить до складу колгоспу ім. Сталіна Наталівської сільради. А колгоспи ім. Кірова і Молотова входять до складу Новомаячківської сільської ради № 3.

         У п’ятидесяті роки в поділку № 4 будується птахоферма, ферма великої рогатої худоби (завідувач Дикун), конюшня (завідувач П.П. Навечера), магазин, контора. У 1954-55 роках в селі Вільна Україна побудований сільський клуб з бібліотекою (завідувач В. Беседін). А у 1968 році збудовано дитячий садок, в якому працювали Ф. Олішевька, В. Іващенко, Н. Дундук. У 1970 році в Вільній Україні збудована їдальня і 2 гуртожитки, запрацювала початкова школа (учителі Г. Гей, В.О. Сич, В.Ф. Херуненко і Р.Й. Шайко).

         Будівництво Каховського магістрального каналу принесло багато змін в життя селян. 14 січня 1971 року на базі об’єднання двох відділень (другого та четвертого) радгоспу «Червоний Перекоп» було утворено нове господарство – радгосп ім. Блюхера. Першим директором був призначений Степан Никифорович Бабенко. Його помічниками стали головний агроном Г. Шатохін, головний інженер В.П. Чепік, керуючий відділенням № 1 В.О. Власик, механік А.М. Литвиненко, бригадир ферми ВРХ Д. Воробйов, керуючий відділенням № 2 П.П. Шелєпін.

         На той час в селі Архангельська Слобода було лише дві вулиці, 150 жилих будинків, початкова школа, 2 магазина, медичний пункт, водогін, дизель-електростанція, а з робітничих приміщень – 4 ферми та 2 телятника. Директор і спеціалісти майже рік мешкали в гуртожитку.

         Було проведено багато заходів по організації праці. В 1971 році в радгоспі було засноване змагання в уборочну страду серед комбайнерів на приз О.Я. Дубіковського. Розпочалось комплексне планове будівництво. В першу чергу були побудовані автогараж, зернотік, два чотирьохрядних приміщення тваринницьких ферм ВРХ з повною механізацією. Протягом п’яти років було збудовано 60 житлових будинків, по селу прокладена дорога з асфальтовим покриттям. Збудовані школа – десятирічка і дитячий садок, п’ять двохповерхових будинків на вісім двохкімнатних квартир з сантехнічним обладнанням і підсобними приміщеннями у подвір’ї. Головною гордістю господарства став побудований молочно-товарний комплекс на 2 000 голів з культурним пасовиськом площею 180 гектарів. Облаштовувались та обладнались станками і технікою мехзагони, введені в дію склад паливно-мастильних матеріалів та лазня.

         У 1977 році в Архангельській Слободі був збудований сільський будинок культури на 450  місць з бібліотекою і спортивною залою для ігор у баскетбол та волейбол. Цей заклад культури на той час став найкращим в районі. В ньому тривалий період проводились багатолюдні районні заходи. У 1978 році завершилось будівництво правління радгоспу. В адмінбудівлі господарства відкрились пошта, ощадкаса, телефона станція і відкрила свої двері Слобідська сільська рада депутатів трудящих. До школи, магазинів та всіх об’єктів соцкультпобуту побудували централізовану систему опалення з єдиною котельнею.

         Степан Никифорович Бабенко народився 22 вересня 1927 року в селі Зміївка Бериславського району. У 1945 році він закінчив середню школу і був призваний до лав Червоної Армії. Дванадцять років прослужив в Астраханській області та демобілізувався в званні лейтенанта. З 1957 по 1959 роки працював парторгом в радгоспі «Комуніст» (с. Зміївка). З 1959 по 1962 роки навчався в партійній школі, а з 1962  по 1968 роки в Одеському інституті сільського господарства, який закінчив за спеціалізацією «економіка і організація сільського господарства». З 1969 по 1971 роки С.Н. Бабенко працював головним агрономом радгоспу «Таврійський» (с. Новопокровка) Новотроїцького району. 12 січня 1971 року Степан Никифорович стає директором створеного радгоспу ім. Блюхера.

         С.Н. Бабенко за сумлінну працю та вміле керівництво був нагороджений медаллю «За трудову доблесть» та отримав у 1971 році срібну медаль ВДНГ СРСР. 23 серпня 1978 року С.Н. Бабенко трагічно загинув на посаді начальника 4-ї дільниці Богданівського управління зрошувальних систем.

         Після Степана Никифоровича Бабенка директорами радгоспу працювали М.Г. Чеботарьов та С.Г. Лук’яненко. У 1980 році були заасфальтовані території гаража і зернотоку. Встановлено дві установки ЗАВ-40 з очистки зерна та АВМ-0,4 для виготовлення гранул трав’яної муки.

         Багато трудівників поділків № 2 та № 4 радгоспу «Червоний Перекоп» та першого та другого відділень радгоспу ім. Блюхера довгорічною сумлінною працею прославили громаду. Орденом Леніна була нагороджена керуюча поділку № 2 радгоспу «Червоний Перекоп» Віра Олександрівна Власик. Орден «Знак Пошани» отримав начальник мехзагону цього ж поділку Анатолій Михайлович Литвиненко, а механізатор Олександр Пилипович Рукавников був нагороджений двома медалями «За трудову відзнаку» та медалями ВДНГ СРСР. Кавалерами Трудового Червоного Прапора стали працівники радгоспу ім. Блюхера: робітниця Лідія Іванівна Басенко, тракторист Петро Павлович Семенов, інвалід Великої Вітчизняної війни, керуючий відділком № 2 Василь Прокопович Скиба, водій Микола Васильович Стволовий,  механізатор Віктор Борисович Стволовий також нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» та механізатор, депутат Каховської районної ради Василь Федорович Зорін, який раніше отримав медаль «За трудову доблесть» та золоту медаль ВДНГ УРСР.

         Чотири роки очолював радгосп ім. Блюхера Микола Федорович Стукан. Він народився 15 листопада 1950 року в селі Тягинка Білозерського району Херсонської області. Після закінчення середньої школи поступив до Мелітопольського сільськогосподарського інституту, який успішно закінчив за фахом інженера-механіка. По-перше працював в Білозерській сільгосптехніці, а потім був призначений головним інженером в радгосп «Каховський». Зарекомендував себе відповідальним та досвідченим фахівцем. Його запросили на посаду інструктора Каховського міському КПУ, а в квітні 1981 року М.Ф. Стукан був затверджений директором радгоспу імені Блюхера. На той час господарство мало мільйонні збитки і занепадало. При наявності зрошення врожайність зернових складала лише 22,8 цнт з гектара, середній надій на корову опустився нижче 1600 кг.

         Під керівництвом Миколи Федоровича в радгоспі була впроваджена цехова система управління (тваринництво, рослинництво, механізація та інші), створені 4 мехзагони. Найбільша увага була прикута до родючості ґрунтів і оновлення технології виробництва. Завершена реконструкція тваринницького комплексу на 1000 голів дійного стада, реконструйовано і обладнано сучасний будинок тваринника. При будинку тваринника відкрились сауна з басейном, пральня, магазин, їдальня, актова зала, бібліотека, медичний профілакторій, стоматкабінет та кімната психологічного розвантаження. Всі вулиці в селах Архангельська Слобода і Вільна Україна були заасфальтовані (до цього асфальт вкривав лише дві вулиці Архслободи), прокладено новий водопровід. А головне, що змінилась психологія в трудовому колективі, люди повірили в свої сили.

         За підтримкою секретаря парторганізації Володимира Яковича Мальчикова, голови робіткому Альбіни Миколаївни Автенюк, головних спеціалістів радгоспу Миколи Петровича Крупіна, Володимира Олексійовича Корєня, Івана Дмитровича Шаламая, Любові Дмитріївни Шкаленко, Людмили Павлівни Андрієвської, начальників мехзагонів Миколи Миколайовича Шпагіна, Григорія Олександровича Малого, Дмитра Захаровича Ковзікова, Олександра Івановича Возьнюка, бригадира трудомістких процесів Анатолія Михайловича Литвиненка та багатьох інших колектив прийшов до трудових успіхів.

         16 червня 1983 року адміністрація господарства уклала договір з населенням на догляд за буряковими плантаціями радгоспу. Громада і господарство почали співпрацювати. На кінець 1983 року зміцнилась матеріальна база господарства і були отримані перші прибутки. За 1983 рік радгосп ім. Блюхера спільно з Каховським радгоспом-технікумом було визначені в районі переможцями в попарному соціалістичному змаганні, крім того радгосп ім. Блюхера став переможцем в особистому змаганні з колгоспом ім. Леніна.

         У ІІІ кварталі 1984 року введено в дію 1350 гектарів зрошення – проведена велика робота по поліпшенню організації праці. Радгосп ім. Блюхера увірвався на передові позиції Каховського району. Доробок урожаю склав 39,3 центнера зернових на круг і 57 центнерів на зрошенні. На «жнивах-84» працювало 14 збиральних комбайнових агрегатів, з них 5 сімейних. Особливих успіхів добився сімейний екіпаж Михайла Олександровича та Любові Павлівни Чудюків.

         Річний план продажу всіх овочевих культур був виконан на 140 %. 700 тонн продукції було здано державі і закрито борги минулих років. Допомагали вирощувати й збирати городину всі жителі громади. Допомогли й каховчани. Тільки на уборці кормових буряків щодня працювали 14 бригад загальною кількістю до 200 чоловік, а з ними запально працювали трактористи і водії. Особливо відзначились трактористи Петро Гладченко, Олексій Красільніков, Сергій і Олександр Світицькі та Франц Станіславович Хижинський. На збирання помідорів (план продажу державі складав 4 000 тонн) виходив кожний працівник господарства з сім’єю. Директор і секретар парторганізації зібрали більш 9 тонн кожний. Не відставали і тваринники. Удій на корову у 1984 році перевищив 3 000 літрів.

         Особливим майданчиком співпраці радгоспу і громади стала школа. На уроках праці учні школи виготовили 7000 ящиків для збирання городини. Зарплата склала 700 карбованців. Восьмикласник Федір Гусак і шестикласник Олександр Литвиненко у серпні виготовили відповідно дві і одну тисячу ящиків. Під час літніх канікул в таборі праці та відпочинку школярі пропололи 168 га просапних культур, надоїли 27 тонн молока, загін учнів 4-6 і 7-10 класів допоміг збирати городину, щодня видавалась зарплата. На кінець робіт найкращі були нагороджені мопедом, велосипедами, радіоприймачами. В той же час радгосп обладнав дві класні кімнати для навчання тракторній справі, придбав новий трактор Т-40 з причепом для учнів 9-10 класів.

         За підсумками 1984 року господарство одержало більш мільона карбованців прибутку. В квітні 1985 року Миколу Федоровича Стукана за рекомендацією Каховського міськкому КПУ було обрано головою Каховського виконкому районної ради депутатів трудящих.

         З 1985 роки на чолі радгоспу ім. Блюхера працював Федір Володимирович Бондар. Він народився 07 серпня 1953 року в селі Мудре Костогризове Скадовського району, син хлібороба, ще учнем під час шкільних канікул працював в колгоспі ім. Кірова Скадовського району.  У 1979 році закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут, за фахом – агроном. Після навчання працював протягом семи років в колгоспі «Україна» Каховського району агрономом, головним агрономом та добився значних успіхів на займаній посаді.

         З 1985 по 1992 роки Федір Володимирович працював директором радгоспу ім. Блюхера. Під його керівництвом заасфальтовано багато доріг, в Архангельській Слободі побудовано стадіон і лазню, проведена реконструкція та відкрита початкова школа, збудовано зернотік, проведено облаштування та удосконалення молочно-товарного комплексу, побудовано ремонтно-механічну майстерню, літній лагер з механізованим доїнням на 800 корів, проведена реконструкція 2-х поверхової будівлі житлового будинку під торговий центр, будувались та капітально ремонтувались житлові будинки для працівників радгоспу, у 1986 році встановлено і відкрито пам’ятник В.К. Блюхеру. Бондар В.Ф. нагороджений срібною медаллю ВДНГ СРСР.

         23 травня 1987 року 220 сімей працівників радгоспу та жителі обох сіл знову уклали договори з адміністрацією радгоспу на спільне вирощування овочів  та кормових коренеплодів. 24 грудня цього ж року тваринники МТФ відділка № 1 свою премію за високоякісне молоко перерахували у Фонд миру. За підсумками 1987 року кращими про професії в районі були визначені доярки М.П. Кичула, Т.Т. Давидюк, К.А. Єфимова та сільський будівельник М.Д. Квакуша.

         01 січня 1988 року в передовиці газети «Зоря комунізму» зі статтею «Усім районом - за великий хліб» виступив депутат Слобідської сільради, студент – заочник, головний агроном радгоспу ім. Блюхера Микола Ткаченко. Він розповів про досягнення в рослинництві за минулий рік і визначив перспективи. У 1979 році врожайність зернових складала – 22 цнт/га, а у 1987 вже – 44 цнт/га. У 1987 році був отриманий рекордний врожай овочів. Автор назвав найкращих механізаторів радгоспу: М.Оласюка, В. Набоку, М. Воропаєва, В.Іващенка, М.Іванюка, В.Щербину, В. Михальчука, В. Масюткина. Будинки нового типу з усіма зручностями отримали сім’ї механізаторів Чудюків та П. Орловського. Ткаченко призвав аграріїв району до нових звершень і його підтримали практично всі колективи радгоспів і колгоспів.

         На «жнивах-88» високу марку радгоспу підтримали комбайнери Кузьма Байдалін, Василь Булан, Михайло та Анатолій Дмитруки, Віктор Іванюк, Віктор Дороховський, Франц Хижинський, Федір та Василь Зоріни. Восени 1988 року комбайнерський екіпаж Сергія Світлицького по намолоту зерна кукурудзи зайняв перше місце в районі. На комбайні «Дон-1500» він намолотив 11820 цнт. кукурудзи.

          Слідуючим керманичем радгоспу став Микола Федорович Шинкаренко. Він народився 09 червня 1954 року в селі Чкалово Новотроїцького району Херсонської області. Після закінчення у 1976 році Херсонського сільськогосподарського інституту за спеціалізацією «зоотехнія» зв’язав своє життя з сільським господарством Таврії.

         З 1976 по 1983 роки він працює головним зоотехніком колгоспу «Южний» (с. Любимівка) Іванівського району, з 1983 по 1985 роки обраний секретарем парторганізації цього господарства, а потім заступник голови колгоспу ім. Щорса (с. Воскресенка). З 1985 по 1988 роки М.Ф. Шинкаренко – заступник голови, а з 1988 по 1991 роки – перший заступник голови Іванівського райвиконкому та голова РАПО, начальник райуправління сільського господарства.

         01 червня 1991 року Микола Федорович призначений директором радгоспу ім. Блюхера, а з 1993 по листопад 1996 року обраний головою КСП ім. Блюхера. Під його керівництвом були введені в дію консервний завод, млин, пекарня, олійний цех, збудовано зерносклад з капітальною огорожею, покладено тверде покриття доріг тваринницького комплексу та завершено будівництво і реконструкцію сільського стадіону.

         Слідуючим головою КСП ім. Блюхера був обраний Микола Миколайович Ткаченко. Продовжувалось будівництво житла для працівників господарства, погашались борги минулих років. Потім КСП очолювали Михайло Іванович Глушко і Федір Володимирович Бондар. У 2000 році КСП ім. Блюхера за рішенням суду було оголошено банкрутом та відбулась його ліквідація.     

          На цей час територія Слобідської сільської ради складає 4839,2 гектара, ріллі – 4255,5 га, зрошення 4312,1 га, а землі надані під 637 паїв складають площу 3263,9 га.

         Найбільшими орендарями та користувачами цих земель є ТОВ «Геліос-1» (Ю.В. Горстка), ПСП «Ант-Агро» - (Г.Х. Алексанян), ПП «Ольхон – ОЛЛ» (В.П. Вакулич), ФГ «Смерічка» (М.М. Ткаченко), ФГ «Лариса» (Л.С. Ткаченко), ФГ «Нива» (С.О. Малий), ФГ «Астра» (О.М. Нарли).

         У 2003 році за ініціативою сільського голови М.Ф. Шинкаренка та підтримкою обласного депутата Ю.І. Ващенка навпроти села Архангельська Слобода працівниками УГКМК було встановлено плавучу насосну станцію, яка через водопровідну мережу розпочала надання технічної води з каналу селянам на полив городів, а у 2004 році був введений в дію перший сільський бювет «Питна вода» з вітчизняною установкою високоякісного очищення дніпровської води.   

         Архангельськослобідська загальноосвітня школа відкрилась у жовтні 1972 року. До цього часу в селі працювала початкова школа. Директор радгоспу імені Блюхера Степан Никифорович Бабенко з великою радістю передав ключ від чудової, двохповерхової новобудівлі директору Миколі Миколайовичу Усенку, вчителю історії за фахом.

         У новий заклад прийшли працювати молоді, завзяті, творчі спеціалісти. Завуч Павло Омелянович Мельничук, який викладав українську мову і літературу, вчитель математики і фізики Валентина Григорівна Чепік, вчитель хімії і біології  Людмила Іванівна Шатохіна, вчитель біології і трудового навчання Наталя Максимівна Волошина, вчитель креслення і образотворчого мистецтва Віктор Олександрович Мандич, вчителя німецької мови Любов Іванівна Баранова, учителя молодших класів Валентина Олексіївна Сич, Василь Терентійович Власик та Наталья Олексіївна Мандич. У закладі навчалися діти із сіл Архангельська Слобода та Вільна Україна. Підвіз учнів із Вільної України забезпечував колгоспний автобус.

         З 1973 і по 1976 роки школу очолювала Людмила Іванівна Шатохіна. Їх наступниками були: Валентина Григорівна Чепік, Василь Терентійович Власик, Павло Васильович Ізбаш, Галина Дмитрівна Гусак, Анатолій Федорович Сиволап, Олена Іванівна Костіна, Олександр Ілліч Ченков, Валерій Іванович Мельник. Нині Архангельськослобідську ЗОШ І-ІІІ ступенів з 2002 року очолює Любов Іванівна Дейнеко, спеціаліст вищої категорії, якій присвоєно звання «Відмінник освіти України».

         Більше двадцяти років віддали роботі з дітьми вчителі школи: Л.М. Форощук, В.А. Гаврюк, Г.Д. Герасименко, Л.В. Корень, Н.Л. Бабіч, В.О. Сич, К.П. Жосан, Р.М. Гузенко, П.І. Манацюк, Г.Д. Гусак, Н.І. Міщенко.

         Сьогодні Архангельськослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів розміщена у двох корпусах. Має великий двір, квітник. До послуг дітвори комп’ютерний клас, бібліотека, облаштований спортивний майданчик. Навчальний процес ведуть 17 вчителів. Семеро з них випускники школи. Понад тридцять років у стінах школи працюють Т.С. Артюшок і Н.І. Панчук.

         Колектив школи пишається багатьма своїми вихованцями. Четверо з них були нагороджені медалями. А окремі внесли значний вклад у розвиток села. Серед них: - Анатолій Петрович Гриньов, випускник 1973 року, який закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут та втілив в життя не один будівельний проект у своєму селі і за межами України; - Микола Миколайович Ткаченко, випускник 1976 року, який закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут, працював головним агрономом і головою КСП ім. Блюхера, а зараз очолює фермерське господарство «Смерічка», депутат ІІІ-VI (чотирьох) скликань Каховської районної ради, фанат і меценат місцевої футбольної команди; - Борис Вікторович Стволовий, випускник 1983 року, колишній військовослужбовець, лейтенант танкових військ, приватний підприємець.

         У 1972 році в Архангельській Слободі відкрилась новобудова дитячого садка «Дзвіночок», який очолила завідуюча Олена Іванівна Кучковська. Потім завідуючими працювали О.І. Буковело, Р.В. Чеботарьова, Атаманюк, Г.Л. Сиволап, К.П. Жосан, С.М. Буртова, І.П. Возна, О.Ф. Піскова, Н.А. Фаніна та С.В. Вернигорова.

         Шанують та пам’ятають жителі громади вихователів дитсадка Ольгу Петрівну Стакан, Людмилу Іванівну Зоріну, Тамару Василівну Михайлюк. Сьогодні у садочку працює дві групи, в яких виховують 36 малят. Колектив садка налічує 14 працівників, з них п’ятеро педагоги.

         Слобідська сільська рада, як орган влади та місцевого самоврядування, була утворена у 1974 році. До її складу ввійшли села Архангельська Слобода та Вільна Україна. Першим головою ради був обраний Георгій Пилипович Шатохін, секретарем Валентина Козуб, а бухгалтером була призначена Валентина Василівна Дороховська. Потім Слобідську громаду очолювали - Степан Никифорович Бабенко (з 19.06.1975 р. по 17.11.1975 р.), Раїса Анатоліївна Машкіна, Анатолій Георгійович Гордін, Георгій Данилович Ротонос, Володимир Якович Мальчиков, Парасковія Іорданівна Манацюк, Микола Федорович Шинкаренко та Андрій Михайлович Шуліченко. Секретарями сільської ради обирались Валентина Іванівна Горошко, Галина Дмитрівна Маслова, Катерина Олександрівна Волочнюк, Ольга Онуфріївна Борисенко, Олександра Сергіївна Гриньова, Валентина Станіславівна Щербак, Людмила Василівна Степанова і Оксана Федорівна Піскова. Багаторічною сумлінною працею у виконкомі ради заслужили поваги громадян Наталія Іванівна Клімковецька та Тетяна Володимирівна Кононенко.

         В селі працює фельдшерсько-акушерський пункт, який надає жителям первинну медичну та санітарну допомогу. В ньому працюють фельдшери О.С. Лазоренко, В.А. Ярмолюк та медсестра Н.М. Поплавська. Багато років сумлінно надавали медичну допомогу жителям фельдшери П.І. Манацюк, Н.Ф. Шевченко і медсестра Л.М. Нечипорчук. Особливу шану селяни виказують ветерану ФАПа Катерині Федорівні Горб. У 1960 році після закінчення медичного училища вона приїхала в село і розпочала свою трудову біографію. Тут вона вийшла заміж, створила сім’ю, отримала досвід і стала професіоналом. І в день і в ніч Катерина Федорівна надавала першу невідкладну допомогу селянам.

         У 2008 році в районному конкурсі за кубок Прогресу Слобідська сільська рада завоювала І місце по першій групі та отримала перехідний кубок і цінний приз у розмірі 10.000 гривень (сільський голова М.Ф.Шинкаренко).

         Протягом останніх років футбольна команда «Хлібороб» завойовує перші та призові місця у чемпіонаті Каховського району. Вони також неодноразово ставали володарями районного кубку (тренер В.М. Болотній). 2012 рік в спортивній історії громади став знаменним. Сільська команда в складі Віктора Болотнього, Сергія Войтовича, Віталія Кулика, Михайла Сличка, Миколи Сличка, Володимира Стрильця, Таїсії Болотньої, В’ячеслава Летинецького, Володимира Поплавського, Сергія Ющенка, Євгена Семенова та Володимира Чоботара стала переможцем обласних змагань «Краще спортивне село Херсонщини». Вона виборола Кубок, отримала диплом облдержадміністрації і прийняла участь у республіканських змаганнях в м. Ворохта Івано-Франківської області.

         Торгівельне обслуговування селян забезпечують 4 промислових та 3 продовольчих приватні магазини і кафе Каховського районного споживчого товариства. Очолюють магазини О.О. Козачук, С.О. Кожемякіна, Г.Г. Куцар, Н.В. Литенецька, Е.О. Мачула, Л.О. Ольчедавська та О.С. Стволова.

         Водозабезпеченням села займається комунальне підприємство «Дніпро», в якому працюють 3 робітника. Очолює КП «Дніпро» В’ячеслав Антонович Летинецький. Із двох свердловин питна вода подається цілодобово, а технічна для поливу подається за графіком по чотири години на день.

         Пишаються жителі громади земляками, які з честю виконали свій інтернаціональний обов’язок в республіці Афганістан. Це Юрій Кузьмич Байдалін, Олександр Васильович Зорін, Сергій Федорович Кононенко і Ігор Іванович Корнєв. Багато років ветеранів Архангельської Слободи згуртовує Григорій Данилович Ротонос, а первинну організацію союзу Радянських офіцерів Володимир Якович Мальчиков. Остання проводить активну роботу по патриотичному вихованню молоді та займається пошуковою діяльністю загиблих в роки Великої Вітчизняної війни жителів Слобідської громади.  

                                                                                             Володимир Мальчиков,

                                                                                             Володимир Любак,

                                                                                             Оксана Піскова.

Друк